ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 листопада 2025 року Справа №906/311/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Саврій В.А.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2025 (суддя Машевська О.П., повне рішення складено 11.07.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд"
до Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради
про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії укладеними
за участю представників:
позивача - Іванова А.В.,
відповідача - Лугіни С.А.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.07.2025 у позові відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Суд також зазначив, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Разом з тим, суд не надав оцінки вказаним обставинам у межах спірних правовідносин, оскільки встановив, що договір №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 розірвано в односторонньому порядку з ініціативи постачальника (позивача у справі) з 28.02.2025.
Таким чином, з урахуванням ст.631, 632, 651, 653 ЦК України та практики Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що підстави для внесення змін до припиненого договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 в судовому порядку відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Апелянт, зокрема, вказує, що відповідно до п.17 Особливостей виключено застосування ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містила обмеження в 10%. Водночас, законодавцем визначено інший, відмінний від застосовуваного у ч.5 ст.41 Закону порядок зміни істотних умов договору, а саме п. 19 Особливостей, який не містить відсоткових обмежень щодо зміни ціни.
Окрім того, зауважує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам п.5.2. договору щодо оплати за фактично спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.626, 628 ЦК України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.
Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (постачальник) та Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (споживач) укладено договір №2 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.2.3. договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії - 195000 кВт.год.
Згідно з п.3.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
За положеннями п.5.1. договору, вартість договору складає 1287000,00 грн з ПДВ. Вартість цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно ст. 651 ЦК України.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до договору. Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України " Про ринок електричної енергії" тощо (п.5.2., 5.3 договору).
У відповідності до п.5.4., 5.5. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у платіжних документах про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку".
Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає інформацію у документальному вигляді (роздруківку із сайту), що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор рину", про зміну ціни електричної енергії за період стосовно якого подається письмове звернення, що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Зміна ціни за одиницю товару регламентується шляхом укладання додаткових угод пропорційно коливанню середньозваженої ціни.
Договір про постачання електричної енергії укладено на строк до 31.12.2025.
08.01.2025 сторони підписали додаткову угоду до договору постачання електричної енергії згідно з якою конкретизували джерела фінансування: з місцевого бюджету - 1200517,50 грн та від господарської діяльності - 86 482,50 грн (а.с.26).
Згідно укладеної Додаткової угоди №2 від 31.01.2025 сторони спору внесли зміни в адресні реквізити постачальника (а.с.27).
Листом від 31.01.2025 постачальник звернувся до споживача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору постачання електричної енергії про зміну ціни електричної енергії за січень 2025 до рівня 8,514 грн з ПДВ на підставі п.5.2 цього договору та ч.3 ст.631 ЦК України, згідно з якою умови додаткових угод можуть бути застосовані за взаємною згодою сторін до відносин між ними, які виникли до їх укладення (а.с.28).
У відповідь на вказаний лист споживач листом від 06.02.2025 (а.с.36) відмовився підписати додаткову угоду до договору постачання електричної енергії про зміну ціни електричної енергії за січень 2025 до рівня 8,514 грн з ПДВ з тих підстав, що на момент проведення аукціону (24.12.2024) постачальник розумів, що тариф за фактично спожиту електричну енергію складає 8,796 грн з ПДВ, а не 6,60 грн з ПДВ, однак самостійно прийняв рішення запропонувати саме таку вартість для перемоги у відкритих торгах. Фактичне постачання електричної енергії відбулось протягом січня 2025, а тому підстави для зміни ціни товару відсутні з урахуванням ч.3 ст. 632 ЦК України.
06.02.2025 року постачальник повторно надіслав лист (а.с.31), у якому наголосив на наявності підстав для внесення змін до договору постачання електричної енергії в частині зміни ціни товару шляхом укладення додаткової угоди та одночасно повідомив про припинення постачання електричної енергії після 28.02.2025 (останній день постачання електричної енергії).
У подальшому постачальник листом від 06.03.2025 звернувся до споживача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору постачання електричної енергії про зміну ціни електричної енергії за лютий 2025 до рівня 8,784 грн з ПДВ на підставі п.5.2 цього договору та ч.3 ст.631 ЦК України, згідно з якою умови додаткових угод можуть бути застосовані за взаємною згодою сторін до відносин між ними, які виникли до їх укладення.
Листом від 28.02.2025 споживач підтвердив, що отримав 26.02.2025 на електронну пошту додаткову угоду про припинення договору постачання електричної енергії з 28.02.2025, однак заперечив проти її підписання.
Таким чином, постачальник із врахуванням відмови споживача щодо підписання додаткової угоди до договору постачання електричної енергії за лютий, січень 2025, звернувся з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами здійснення процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" між Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (постачальник) укладено договір №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 року в обсязі 195000 кВт/год з терміном поставки товарів з 01.01.2025 до 31.12.2025, вартість договору 1287000,00 грн. Отже, вбачається, що сторони у договорі обумовили усі істотні умови.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі в редакції чинній на момент укладення договору), договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених вказаною частиною.
Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеними додаткових угод до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 року, зокрема, щодо збільшення ціни за фактично спожиту електричну енергію.
Оцінюючи наявність підстав для внесення змін до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 шляхом укладення додаткових угод в частині збільшення ціни, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 14.5. договору сторони погодили, що істотні умови договору, укладеного відповідно до п.п. 10 і 13 Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі , крім погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку , що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент її укладення.
Усі зміни та доповнення до договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід'ємною його частиною (п.14.7 договору).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, постачальник неодноразово звертався до споживача щодо зміни ціни на електричну енергію та, відповідно, укладення додаткових угод, однак вказані пропозиції залишилися споживачем без задоволення.
У листі від 31.01.2025 (а.с.28) постачальник зазначав, що у разі незгоди на підписання додаткової угоди про зміну ціни (в сторону збільшення) споживач може змінити електропостачальника, попередивши про це чинного постачальника за 21 день відповідно до ПРРЕЕ.
Крім того, листом від 06.02.2025 (а.с.31) ТОВ "Газенерго-Трейд" повідомило КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, що у разі повторної безпідставної відмови від укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни, постачання електричної енергії буде припинено через 21 день від дати надсилання цього повідомлення (28.02.2025 - останній день постачання електричної енергії).
Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2025 року, апеляційним судом встановлено, що КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради як споживачем змінено електропостачальника. Вказана обставина визнається учасниками справи та жодною зі сторін не заперечується, а відтак, відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, не підлягає доказуванню.
Пунктом 14.4. договору сторони погодили, що дія цього договору припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.
Враховуючи встановлену судом обставину щодо зміни споживачем електропостачальника, а також приймаючи до уваги погоджені сторонами умови п.14.4 договору щодо припинення його дії, колегія суддів дійшла висновку, що договір №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025 року припинив свою дію відповідно до п.п.5 п.14.4 договору.
Доводи апелянта щодо продовження дії договору не заслуговують на увагу, оскільки сторони у договорі прямо передбачили, що у разі зміни споживачем електропостачальника договір припиняється, а тому така зміна є погодженою сторонами підставою для припинення договору, навіть якщо строк його дії ще не закінчився. Відтак, дія договору припиняється автоматично внаслідок настання відповідної умови та не потребує укладення окремої угоди між сторонами.
За приписами ч.1, 3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Колегія суддів враховує, що внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення). В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни. Тому, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про внесення змін до договору, судам слід пересвідчитись шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів у справі у чинності такого договору.
Подібні правові висновки викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі №908/288/20 та від 09.03.2023 року у справі №914/3461/21).
Отже, внесення змін до погодженого сторонами порядку виконання зобов'язання є допустимим лише за умови, що саме зобов'язання продовжує існувати. Зміна ж положень договору, зобов'язання за яким уже припинилися, не може бути спрямована на настання реальних правових наслідків, оскільки припинення зобов'язання має остаточний характер, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для внесення змін у судовому порядку до припиненого договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2025, а відтак - про правомірність відмови у задоволенні позову.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що п.п.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель, на який посилаються сторони, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки зі змісту договору про постачання електричної енергії вбачається, що сторони передбачили лише умови зміни ціни, а не порядок її зміни, що є обов'язковою підставою для застосування цього положення.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2025 у справі №906/311/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "03" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Олексюк Г.Є.