Справа № 344/20925/25
Провадження № 11-сс/4808/457/25
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 18 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування. Визначено заставу - 660,501982 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_10 просить змінити ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року та зменшити заставу до розміру, яка передбачена ч. 5 п. 2 ст. 182 КПК України.
Вважає, що слідчий суддя не в повній мірі дав оцінку встановленим ризикам, особі підозрюваного, його фінансовій спроможності для внесення застави, яка би була для нього посильною і такою, яка б забезпечила його належну процесуальну поведінку і була достатньо стримуючим фактором для дотримання обов'язків підозрюваного, спів розмірність з отриманою вигодою і прийшла до помилкового переконання про визнання застави в розмірі 2000000 гривень.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний має сталий соціальний зв'язок, оскільки він одружений, має постійне місце проживання, до затримання працював, до кримінально та адміністративної відповідальності не притягувався. За наявності вказаних характеризуючих даних, ризики, на які посилався орган досудового розслідування не є вагомими, та не дають підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що прокурор не довів в судовому засіданні наявність виключних обставин, за яких суд має відступити від принципу свободи особи та визначити заставу в сумі 5000000 гривень, без дотримання вимог п.2 ч.5 ст. 182 КПК України. Так, в судовому засіданні було встановлено, що у власності підозрюваного є квартира в м. Івано-Франківську та земельна ділянка, яка перейшла у його власність в порядку спадкування, батьки пенсіонери, дружина працює, інших активів не виявлено. Також в матеріалах клопотання відсутні відомості про те, що внаслідок протиправної діяльності підозрюваний істотно покращив своє фінансове становище. При цьому, згідно підозри, яка пред'явлена підозрюваному на сьогоднішній день, сума отримання неправомірної вигоди складає 20000 гривень.
Захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано, що надані стороною обвинувачення докази не доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, в порушення вимог ч. 4 ст. 182 КПК України підозрюваному ОСОБА_8 визначено розмір застави, який є завідомо непомірним для нього.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 посилається на те, що твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є лише припущенням, носить абстрактний характер та, в порушення вимог п.5 ч.1 ст.184 КПК України, нічим не доведено.
Також вказує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-яка мотивація в чому полягає, на думку слідчої судді, виключність випадку, що дає право встановлювати заставу в такому розмірі. Тяжкість інкримінованого злочину та наявність ризиків лише дає право визначити суму застави в межах, передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України. Водночас, висновки слідчої судді про наявність у підозрюваного на праві власності будинку та земельних ділянок у с. Гончарівка Чортківського району Тернопільської області не відповідають дійсності, оскільки у його власності такі об'єкти нерухомості відсутні. Так, вказаний житловий будинок належить на праві власності матері підозрюваного - ОСОБА_11 . У декларації про майновий стан вказаний будинок і земельна ділянка відображені лише як місце реєстрації підозрюваного. У власності підозрюваного ОСОБА_8 в с. Гончарівка перебуває лише одна земельна ділянка площею 0,9116 га, сільськогосподарського призначення, яка отримана ним у спадщину після смерті брата матері - ОСОБА_12 . Вартість ділянки складає 95525,46 грн. Квартира площею 58,4 кв.м в с. Микитинці Івано-Франківської області придбана батьками підозрюваного ще 11 років тому, тобто за довго до призначення ОСОБА_8 на зазначену посаду. Вказана квартира є єдиним місцем проживання підозрюваного та його дружини, іншого житла вони не мають. Автомобіль Шкода Октавія належить на праві власності батькові підозрюваного, що також відображено у декларації. Автомобіль Volkswagen Polo 2012 року випуску з січня 2025 року перебуває у власності сторонньої особи, до підтверджується документально. Автомобіль Volkswagen Transporter 2015 року випуску та земельна ділянка в с. Гончарівка Тернопільської області, площею 0,9116 га отримані ОСОБА_8 у спадок, їхня загальна вартість становить 577525 грн. Відображений у п.4 розділу 11 Декларації дохід підозрюваного ОСОБА_8 в сумі 577525 грн. це і є загальна вартість отриманих у спадщину автомобіля Volkswagen Transporter 2015 року випуску та земельної ділянки площею 9116 кв.м, а тому їхнє окреме врахування при визначенні майнового стану підозрюваного є помилковим. В той же час зрозуміло, що для сплати застави вказане майно підозрюваний не зможе продати, оскільки ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 27.11.2025 року на нього накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання.
Зазначає, що будь-які заощадження у підозрюваного та членів його сім'ї відсутні, що підтверджується його декларацією. Загальний дохід підозрюваного та його дружини за 2024 рік становить 490491 грн., що із врахуванням відрахувань становить 394845 грн. Загальний дохід ОСОБА_8 та його дружини за 2025 рік становить 392842 грн., що із врахуванням відрахувань становить 302488 грн. Отже, за два останні роки отриманий фактичний загальний дохід підозрюваного ОСОБА_8 та його дружини становить 697333 грн. або орієнтовно 31697 грн. на місяць, що навіть при умові відсутності будь-яких витрат однозначно є недостатньою сумою для накопичення заощаджень в сумі 2000000 грн.
Разом з тим, можливість внесення застави іншими особами на даний час відсутні, оскільки батьки підозрюваного ОСОБА_8 на даний час не працюють. Таким чином, визначена підозрюваному сума застави є не тільки завідомо непомірною для нього, а й такою, яку неможливо зібрати та внести взагалі. В такому випадку, визначення непомірного розміру застави нівелює саму суть застави як запобіжного заходу та перетворює її на покарання для підозрюваного ще задовго до доведення вини та визнання його винним у встановленому порядку.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційних скарг;
- прокурор заперечив доводи і вимоги апеляційних скарг захисників, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140150000231 від 14032025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
20 листопада 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Під час розгляду клопотання слідчого, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
При цьому, висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри за ч. 3 ст. 368 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому перевірці під час апеляційного розгляду не підлягають.
Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку стосовно того, що слідчим і прокурором надано достатньо даних, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, підставами вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, є те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі та ОСОБА_8 усвідомлює неминучість покарання за його вчинення. Крім цього, слідчим суддею зазначено про те, що, в силу займаної посади, а також знайомства з начальником Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_13 , ОСОБА_8 володіє широким колом зв'язків серед працівників правоохоронних органів у зв'язку із тим, що раніше обіймав різні посади в органах прокуратури Тернопільської області, в тому числі й серед працівників Державної прикордонної служби України, а також обізнаний із методами та засобами діяльності правоохоронних органів, чим може скористатись для незаконного перетину Державного кордону України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Суд правильно врахував те, що існує ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 працює в управлінні інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, а відтак, використовуючи надану йому владу та службові повноваження, а також зв'язки з іншими працівниками Управління може впливати на службових осіб ТОВ «УкрАгроМеталГруп», що унеможливить їх подальший допит, крім цього, на даний час у кримінальному провадженні встановлюються інші епізоди протиправної діяльності, службові особи Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не допитані, всі особи, які надавали неправомірну вигоду не встановлені та не допитані, що створює загрозу неправомірного впливу на них.
Підставами вважати, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. При цьому, на цей час не встановлено повне коло осіб, що причетні до вчинення указаного злочину, а тому ОСОБА_8 може вчинити дії, щодо повідомлення таких осіб про обставини провадження, узгоджувати з ними свої дії та показання і таким чином перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального провадження.
Доводи апеляційних скарг захисників про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які на даний час виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного.
Обираючи стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме,його вік, займану посаду, те, що він одружений, його майновий стан.
Колегія суддів вважає, що обставини, які зазначені захисниками підозрюваного в апеляційних доводах, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки тільки характеризують підозрюваного і не виключають наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 інших більш м'яких запобіжних заходів, суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
Слідчий суддя обґрунтовано вказав на можливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При вирішенні питання про альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчий суддя обґрунтовано керувався вимогами ч. 5 ст. 182 КПК України, якою встановлені чіткі розміри застави, що дає можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 було визначено заставу - 660,501982 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2000000 гривень, після внесення якої підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання та обставини кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним на даному етапі провадження, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Зокрема, колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо сімейного та матеріального становища обвинуваченого та приймає до уваги дані, які містяться відповідно до наданих суду копій: свідоцтва про шлюб, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та довідок стосовно матеріального становища підозрюваного.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином обґрунтував визначений ним розмір застави і підстав вважати вказаний розмір застави непомірним для підозрюваного, як про це зазначають захисники, суд апеляційної інстанції не вбачає. Так, надані стороною захисту дані щодо матеріального становища підозрюваного не враховують, що зі змісту обґрунтованої підозри вбачається, що вона стосується правопорушення, яке вчиняється з корисливих мотивів.
Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зважує на те, що досудове розслідування кримінального провадження знаходиться на початковій стадії, що додатково свідчить про підвищену небезпечність та безсумнівну реальність існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які свідчать про необхідність скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просять захисники, немає, а тому ухвалу слідчого судді належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5