Справа № 346/4926/25
Провадження № 22-ц/4808/1618/25
Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.
Суддя-доповідач Максюта
20 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Марія Миколаївна, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Махно Н.В. 30 вересня 2025 року в м. Коломия Івано-Франківської області,
Короткий зміст заяви
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Марія Миколаївна, звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту перебування на утриманні дітей.
Заяву мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 листопада 2021 року укладено шлюб, від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у родині проживає та виховується дочка його дружини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_6 записаний зі слів матері відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька №00050103525 від 18 березня 2025 року.
Таким чином, на утриманні позивача перебуває троє малолітніх дітей. Позивач на даний час перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Він має намір звільнитися із військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому у нього виникла необхідність підтвердити факт перебування на його утриманні, як військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Представник позивача звернула увагу суду на те, що ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці на перебуванні та утриманні яких є троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, що мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Враховуючи наведене, просила задовольнити заяву про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох дітей.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні.
Відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження, а заява ОСОБА_1 є саме такою.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко М.М. з ухвалою не погодився. Подав через представника апеляційну скаргу у якій зазначив, що судом не досліджено предмет та підстави позову, не оцінено належним чином докази у справі, тому ухвала підлягає скасуванню.
Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Тому вважає, що визначальним фактором у даній справі є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей.
Зазначив, що суд не звернув уваги на те, що заявник звертаючись із заявою не намагається перейняти на себе одноособове виконання прав і обов'язків батьків у частині утримання дітей та не намагається позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей.
Встановлення факту утримання трьох дітей віком до 18 років необхідне йому з метою захисту прав та інтересів дітей, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дітей.
Вважає, що суд при вирішенні даного спору не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 відповідно до якого справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду; чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства. А у постанові від 02.04.2025 року у справі №127/3622/24 Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту самостійного виховання дитини для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.
Тому висновки суду про наявність між сторонами спору вважає передчасними та помилковими.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 09 листопада 2021 року укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.20).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.19, 25).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 22).
Заявник зазначає, що відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Однак до матеріалів справи додана лише перша сторінка Витягу, із якої не видно підстав внесення інформації про батька дитини за статтею 135 СК України (а.с 21).
Згідно з актом виконкому Гвіздецької селищної ради від 19 вересня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі своїми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та чоловіком ОСОБА_1 проживають по АДРЕСА_1 , без реєстрації (а.с.15).
Застосовані норми права та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що в цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими ж критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
У п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У справі, яка є предметом перегляду, звертаючись до суду в порядку окремого провадження заявник зазначив, що встановити факт утримання дітей йому необхідно для того, щоб звільнитися з військової служби.
Тобто, метою встановлення факту заявник визначив отримання права на відстрочку від мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із перебуванням на утриманні останнього троє і більше дітей віком до 18 років.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У пункті 3 Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024, зазначено, що документами, які підтверджують право на відстрочку для жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд виходив із того, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право щодо участі батьків в утриманні їх дітей та/або ухиленні від участі в утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне зазначити, що поняття «спір про право» пов'язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Із заяви та доданих до неї документів не вбачається наявності спору про право на стадії вирішення питання про відкриття провадження, оскільки заявник ОСОБА_1 у своїй заяві ставить лише питання про встановлення факту, що має юридичне значення - утримання дітей віком до 18 років не одноосібно як одним із батьків, а спільно із матір'ю дітей, з метою подання документів для звільнення з військової служби. Апелянт не мав на меті позбавити батьківських прав матір дітей ОСОБА_2 та не заявляв вимог про самостійне виконання ним прав і обов'язків щодо утримання дітей. Але підлягають з'ясуванню обставини утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (чи вона народжена у шлюбі, чи інформація про батька записана на підставі статті 135 СК України), тобто чи може дитина перебувати на утриманні іншої особи.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази існування спору про право.
Таким чином, даних, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили би про наявність у справі спору про право, у суду на момент відкриття провадження не було, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є необґрунтованим та передчасним.
При цьому, колегія зауважує, що в подальшому суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, за умови встановлення судом у справі спору про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки судом ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Марія Миколаївна, задовольнити.
Скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Максюта І.О.
Судді: Василишин Л.В.
Барков В.М.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2025 року