Справа №: 398/4636/25
провадження №: 2-з/398/33/25
Іменем України
"03" грудня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Москалик В. В. в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 383/4636/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 195 118,29 грн завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди; стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивачки ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 71 368,35 грн, з яких 64 714,96 грн за шкоду, заподіяну майну, 6653,39 грн за шкоду, заподіяну здоров'ю, а такж 10 000,00 грн моральної шкоди.
01.12.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позовув якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобільVolvo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Зазначає, що 15.05.2024 близько 14 год у м. Олександрія Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volvo державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Соборному біля буд. 19, допустив наїзд на припаркований автомобіль Mazda CX-7 державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому знаходилася ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль Mazda CX-7 державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а його власнику - позивачці ОСОБА_1 , було завдано матеріальні збитки та шкоду здоров'ю. Отже, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. 09.07.2024 постановою Олександрійського міськрайонного суду міста Кіровоградської області у справі № 398/2623/24 за цим фактом ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та, як наслідку, пошкодження автомобіля, позивачці було спричинено матеріальну та моральну шкоду, які, відповідно, виразилася у необхідності нести витрати на ремонт пошкодженого автомобіля та у сильних душевних переживаннях через пошкодження належного позивачці майна.
Предметом спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, а саме - 195 118,29 грн завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди та 10 000 грн завданої моральної шкоди. Автомобіль Volvo державний номерний знак НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_2 , є активом відповідача, за рахунок якого може бути реально виконане можливе рішення суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 205 118,29 грн. З огляду на розмір заявлених позовних вимог, а також співмірність вартості вказаного транспортного засобу із розміром позовних вимог, існує реальна загроза неможливості виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача у випадку відчуження, перереєстрації, обтяження чи іншого розпорядження цим автомобілем відповідачем. Наявність у відповідача транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, з використанням якого була заподіяна шкода, а також факт визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням правил дорожнього руху, підтверджують обґрунтованість позовних вимог та свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову для гарантування ефективного судового захисту та реального виконання можливого рішення суду. Обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаний із предметом спору та не виходить за межі, необхідні для досягнення мети забезпечення позову, оскільки тимчасово обмежує право розпорядження майном відповідача, не позбавляючи його права користування транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має порівнювати негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, але при цьому заявник не обґрунтував доказами, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просять заявники, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач переконана у існуванні небезпеки відчуження транспортного засобу відповідача іншим особам, а тому, на думку позивача, необхідно накласти арешт на зазначений транспортний засіб із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Однак заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин чи обгрунтованого припущення.
У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на осіб, які звертаються з відповідною заявою.
Проте об'єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду заявниця не навела.
При цьому позивачка не навела доводів щодо того, чому виконання можлового рішення суду про задоволення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди має здійснюватися саме за рахунок транспортного засобу відповідача, а не інших активів або грошових коштів відповідача. Суд зазначає, що сторони не визначають порядок виконання рішення суду, такий порядок встановлений законодавством.
Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, суд не вбачає.
Оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на наявність ризиків та на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, обґрунтованих доказів, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та ґрунтується лише на припущеннях заявника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у зв'язку з її необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
В задоволенні заяви позивачу ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК