Справа № 405/7449/25
3/405/2017/25
01.12.2025 суддя Подільського районного суду міста Кропивницького Шевченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - за даними надісланим у запиті, неможливо однозначно ідентифікувати фізичну особу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 282370 від 23.11.2025 року, ОСОБА_1 , 22.11.2025 о 22 год. 30 хв. за адресою - АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме дії фізичного та психологічного характеру, що виражалося в шарпанні за одяг, виразах нецензурною лайкою, чим завдав шкоду фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки не повідомляв, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило. Судову повістку, надіслану за допомогою смс-повідомлення, отримав 28.11.2025. що підтверджується довідкою долученою до матеріалів справи. При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. В зв'язку з цим, суд вважає, що особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в повній мірі забезпечено право на участь в розгляді справи та останній своєю неявкою до суду використав своє право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В зв'язку з цим, суд вважає, що особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в повній мірі забезпечено право на участь в розгляді справи та останній своєю неявкою до суду використав своє право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
При цьому, судом відзначається, що ОСОБА_1 , про наявність поважних причин своєї неявки суд не повідомив і не надав докази на їх існування, клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи до суду не надходило, що розцінюється судом як відмова останнього від належним чином забезпеченого судом права на участь у судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 282370 від 23.11.2025 року, заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Вказані докази є належними і допустимими, та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його вчиненні.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи близькими родичами, - чоловіком та дружиною, спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , живуть як одна сім'я, ведуть спільне господарство, дійсно 22.11.2025 року о 22 год. 30 хв. за місцем їх спільного мешкання між ними виникла сварка на побутовому підґрунті, в ході якої ОСОБА_1 ображав свою дружину ОСОБА_2 нецензурною лайкою, останньою була викликана поліція.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Відповідно до ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, шляхом умисного вчинення дій психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 .
Оскільки адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, то в діях ОСОБА_1 є склад вказаного адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що внаслідок дій ОСОБА_1 не було завдано значної шкоди психічному здоров'ю потерпілої, беручи до уваги, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП раніше не притягувалася, суд вважає, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є малозначним.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За таких обставин, суд вважає за можливе у відповідності з вимогами ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, закривши на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП провадження по даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, ч. 1 ст. 173-2, 283, 284, 287 КУпАП, суддя -
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усне зауваження.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко