Справа № 344/14017/25
Провадження № 2/344/4837/25
02 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, в інтересах якого діє представник Руденко К.В., звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4733858 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.09.2021 у розмірі 40 282,20 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № 4733858 про надання споживчого кредиту від 06.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн., строком на 14 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування.
26.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 26.06/23-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4733858 про надання споживчого кредиту від 06.09.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Відповідно до п.5.4 Кредитного договору, відповідач зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за кредитним договором становить 40 282 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 13 800 грн., заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п.1.5 Кредитного договору - 26.482.20 грн.
Також, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 10 000 грн. за надання професійної правничої допомоги в рамках Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024.
06 листопада 2925 року представник відповідача, через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме, визнає факт укладення договору, відповідно до умов якого сума кредиту становить 20 000 грн., строк кредиту 14 днів, тобто до 19 вересня 2021 року, сукупна вартість кредиту 25 320 грн. Але він не погоджується, що договір було пролонговано, оскільки в матеріалах справи відсутній лист споживача (відповідача) про пролонгацію дії кредитного договору. Також відповідачем не здійснювались платежі на користь кредитора, що мало б бути підставою для пролонгації строку дії договору. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт сплати відповідачем будь яких платежів по кредитному договору на користь кредитора ТОВ «Авентус». Таким чином строк кредитування закінчився саме 20 вересня 2021 року, адже позивачем не доведено, що кредитний договір було пролонговано. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 26 482 грн. 20 коп., які нараховані після закінчення строку дії договору є необґрунтованими. Відповідач визнає позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків на суму 5 320 грн.
Також відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., оскільки вони є істотно завищеними, необґрунтованими, зважаючи на ціну позову, складність справи.
10 листопада 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник фактично підтвердив викладене в позовній заяві.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений у передбаченому чинним законодавством порядку. У відповіді на відзив зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у порядку передбаченому чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомили.
З урахуванням того, що сторони надали відзив та відповідь на відзив, в яких виклали свої позиції щодо вимог позову та заперечення, тому суд ухвали проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників, на підставі поданих ними доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 06 вересня 2021 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитній договори № 4733858.
Відповідно до п.п.1.2 - 1.4 Договору - Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає20 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 14 днів.
В п. 1.5 Договору зазначено тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,9% в день.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 06.09.2021 року шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором C275918, надісланий на номер телефону, що наданий Відповідачем.
Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 06.09.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 підтверджується копією витягу з листа від 12.10.2023 року про переказ коштів ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем та факт перерахування на банківську карту відповідача грошових коштів у сумі 20 000 грн.
Відповідач також визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів в сумі 20 000 грн.
Щодо строку дії договору та строку кредиту.
Відповідно до п. 1.4 договору строк кредиту 14 днів, тобто до 19.09.2021 року.
Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному пп.4.2 договору або в порядку автопролонгації на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 договору.
Споживач (відповідач) кредитний договір на підставі цього не продовжував (не пролонгував), оскільки пропозицію (оферту)Товариству не надсилав, доказів надіслання чи створення такої пропозиції представником позивача суду не надано.
Навпаки, в позовній заяві представник позивача зазначив, що кредитний договір було пролонговано на строк користування кредитом до 03.10.2022 на підставі п. 4.3 кредитного договору.
Пункт 4.3 кредитного договору описує порядок авто пролонгації строку кредиту.
Відповідно до п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день поспіль, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача. Тобто в даному випадку кожен день авто пролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.3.2 споживач дає згоду на авто пролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп 4.3.1 договору.
Отже, датою закінчення строку кредиту було 19.09.2021, на вказану дату у відповідача була наявна заборгованість за кредитом у сумі 20 000 грн. (тіло кредиту), оскільки заборгованість по відсотках він погасив 18.09.2021.
Тому, строк кредиту було продовжено відповідно до п. 4.3 договору на один наступний день, але не більше ніж на 90 днів.
90-денний строк закінчується 18.12.2021, тобто дальше строк кредиту не можливо продовжити, але позивач продовжував нараховувати відсотки до 24.02.2022 року.
З 24.02.2022 до 30.04.2022 відсотки позивач взагалі не нараховував, а з 01.05.2022 знову почав нараховувати відсотки до 03.10.2022.
01.10.2021 відповідач знову оплатив всі відсотки по кредиту, залишилась не погашеною заборгованість за тілом кредиту.
15.10.20201 відповідач оплатив всі відсотки, залишилась заборгованість по тілу кредиту 20 000 грн.
29.10.2021 відповідач знову оплатив відсотки по кредиту.
Отже, відповідач періодично і системно продовжував дію кредиту на 14 днів, що вбачається з розрахунку.
Останню оплату по кредиту відповідач здійснив 19.02.2022, сплатив відсотки.
Отже, станом на 19.02.2022 року заборгованість відповідача по кредитному договору була 13 800 грн. - тіло кредиту.
Отже, з наданого позивачем розрахунку та дій відповідача можна дійти висновку, що строк кредиту продовжувався щоразу після сплати відповідачем заборгованості на 14 днів.
Враховуючи, що остання сплата по кредиту була 19.02.2022 року, то строк кредиту було пролонговано на 14 днів до 05.03.2022 року і саме до цього часу слід було нараховувати відсотки.
Підстав нараховувати відсотки після 05.03.2022 у позивача не було, та й він їх і не нараховував до 01.05.2022 року.
Відповідно до п. 1.5.1 процентна ставка становить 1,90% в день та в гривневому еквіваленті від 13 800 грн. складає 262 грн. 20 коп.
Отже сума заборгованості за відсотками за період з 20.02.2022 по 05.03.2022 становить 3670 грн. 80 коп. (262,20*14 днів), які і підлягають стягненню з відповідача разом з тілом кредиту в сумі 13 800 грн.
26.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 26.09./23-Ф від 26.09.2023, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4733858 про надання споживчого кредиту від 06.09.2021 перейшло до то позивача.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за даними кредитним договором в сумі 17 470 грн. 80 коп.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1050 грн. 62 коп. судового збору на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд вважає такі витрати частково обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 56 до договору № 02/08/2024 від 02.08.2024 року від 03.03.2025 року.
В акті зазначено, що адвокатом Руденком К.С. позивачу надано послугу з підготовки позовної заяви та клопотання про витребування доказів на загальну суму 10 000 грн.
Суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. є частково обґрунтованим на суму 7000 грн., що є співмірним із ціною позову, складністю справи та роботою зробленою адвокатом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позовні вимоги задоволено частково, на суму 17 470 грн. 80 коп., тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3035 грн. 97 коп., що буде пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідно до 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137,141, 263-265, 267,273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308 заборгованість за кредитним договором № 4733858 від 06.09.2021 у розмірі 17 470 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 80 копійок, 1050 грн. 62 коп. судового збору та 3035 грн. 97 коп. витрати на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бабій О.М.
Повне рішення складено та підписано 02 грудня 2025 року.