Справа № 344/11328/25
Провадження № 2/344/4038/25
02 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
представника позивача Остап'юк М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.10.2020, актовий запис № 1936. Після її смерті відкрилася спадщина на все нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; на частину земельної ділянки, кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0684 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що за життя належала бабусі на праві спільної сумісної власності з відповідачем - ОСОБА_4 .
Зазначено, що за життя ОСОБА_3 (спадкодавець), на випадок своєї смерті, склала заповіт від 18 квітня 2003 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2-578, згідно якого заповіла своєму онуку - ОСОБА_1 все своє майно.
У визначені чинним законодавством України строки він подав приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї бабусі. 06.09.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. видала йому Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті моєї бабусі ОСОБА_3 на згаданий житловий будинок.
17.06.2025 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. листом за № 26/02-14 відмовила йому у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею площею 0,0684 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки частки співвласників у спільній сумісній власності згідно норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 368-370) не визначені, а тому не можуть бути об'єктом цивільно-правових відносин та Свідоцтво про право на спадщину на зазначене манно видати не представляється можливим.
З огляду на рівність часток співвласників на земельну ділянку кадастровий номер № 2610100000:20:009:0374, площею 0,0684 га, позивач вважає, що частки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку є рівними та складають по 1/2 за кожним співвласником.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить визначити, що частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0684 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними і складають по 1/2 частці кожного зі співвласників та визнати за ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі по материній лінії ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частку у спадковому майні, яке складається із земельної ділянки, кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0684 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги. Просить позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 не прибула у судове засідання. Подала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.10.2020, актовий запис № 1936.
За життя ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, склала заповіт від 18 квітня 2003 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2-578, згідно якого заповіла онуку ОСОБА_1 все належне їй айно.
Після смерті ОСОБА_3 19.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. відкрито спадкову справу за № 2/2021 що вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63630548 від 19.02.2021.
06.09.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. видала ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
17.06.2025 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Вінтоняк М.В. листом за № 26/02-14 позивача повідомлено про неможлиість у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, оскільки частки співвласників у спільній сумісній власності згідно норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 368-370) не визначені, а тому не можуть бути об'єктом цивільно-правових відносин та Свідоцтво про право на спадщину на зазначене манно видати не представляється можливим.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 89 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду та при прийнятті спадщини на земельну ділянку.
Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно зі ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до ст. 361 Цивільного кодексу України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на частину земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_6 .
Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на земельну ділянку, що входить до складу спадщини у позасудовому порядку, суд вважає, що вимоги позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 268 ЦПК України суд , -
Позов задовольнити.
Визначити, що частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0684 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними і складають по 1/2 частці кожного зі співвласників.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі по материній лінії - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частку у спадковому майні, яке складається із земельної ділянки, кадастровий номер: 2610100000:20:009:0374, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0684 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2025 року.