Справа № 339/393/25
Провадження № 2/339/258/25
іменем України
(з а о ч н е)
03 грудня 2025 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,
за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») Лисенко О.С. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 18.12.2024-100000443 від 18.12.2024 у розмірі 24080 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 9920 грн, комісії (з надання кредиту) 720 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1440 грн, неустойки 4000 грн, а також судові витрати: 2422,40 грн сплаченого позивачем судового збору.
У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 18.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18.12.2024-100000443, який був підписаний електронним підписом позичальника (відповідача). Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн строком на 155 днів. Відповідач 18.12.2024 отримав вказані кошти. Таким чином, позивач виконав зобов'язання за договором. Проте відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 29 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху. У строк, визначений вказаною ухвалою, представник позивача усунув недоліки позовної заяви.
Відтак ухвалою судді від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 20 листопада 2025 року. Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2025 року.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибув, про дату, час та місце судових засідань був належно повідомлений, що підтверджується розписками про особисте отримання судових повісток; правом на подачу відзиву не скористався, причин своєї неявки не повідомив.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У ч.2 ст.639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст.3 даного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин 3, 6, 8 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до змісту ч.7 ст.11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції: якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд установив, що 18.12.2024 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18.12.2024-100000443. Договір укладено в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, 18.12.2024 відповідач ознайомився з умовами та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, у якій визначено порядок кредитування, умови надання та повернення кредиту, строк дії договору, порядок укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту) (а.с. 19-22).
Також відповідач 18.12.2024 підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: заявку кредитного договору №18.12.2024-100000443 (кредитної лінії), сформовану після ідентифікації позичальника та обрання ним конкретних умов кредитування та їх схвалення кредитодавцем. Вказана заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (а.с. 22-23). А також підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті кредитодавця (а.с.23-24).
Саме такі складові електронного кредитного договору, як вищевказана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції передбачено пунктом 2.2 Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору.
Підписання позичальником - відповідачем вищевказаного електронного кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатору в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті, - відповідає положенню п.2.3 Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти).
Відповідно до пунктів 11.3, 11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні договору, вчиненні будь-яких операцій за ним. Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником.
Відповідно до п.22 заявки кредитного договору: позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в ч.ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору (а.с. 23). Відповідач також погодився на спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему ВаnkID НБУ, що передбачено п.20 Заявки.
Отже 18.12.2024 у встановленому вищевказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронній формі №18.12.2024-100000443, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, розмір та порядок нарахування комісії з переліком послуг, за які вона нараховується, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Зокрема на підставі укладеного договору відповідачу надано кредит на таких умовах: сума кредиту становить 8000 грн, строк, на який надається кредит 155 днів з дня його надання, дата повернення кредиту - 21.05.2025. Продовження строку кредитування/строку договору не передбачено. Процентна ставка - 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів (кількість та тривалість чергових періодів зазначено у заявці) користування кредитом, після завершення яких застосовується процентна ставка 0,5 % за один день користування кредитом. Денна процентна ставка -загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка -0,97%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 720,00 грн, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами у розмірі 8 000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту. Зокрема, згідно з квитанцією системи іPay 18.12.2024 на підставі кредитного договору №18.12.2024-100000443 було перераховано кредитні кошти в розмірі 8000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №18.12.2024-100000443. Саме такий номер картки було вказано позичальником у заявці кредитного договору №18.12.2024-100000443 _а.с.22, 28).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за Договором станом на 21 травня 2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість у загальному розмірі 24080 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 9920 грн, комісії за надання кредиту 720 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1440 грн, неустойки 4000 грн, - яку позивач просить стягнути з відповідача.
Вказану заборгованість нараховано в межах строку кредитування (до 21.05.2025).
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «Споживчий центр» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, крім норм Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1, ч.2 ст.1054 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст. 1056-1 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 8 000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту.
Проте відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісії, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 9920 грн, комісії за надання кредиту 720 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1440 грн.Доказів погашення суми заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов'язань.
Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, процентів за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення 4000 грн неустойки за кредитним договором є безпідставними у зв'язку зі звільненням позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки у період дії воєнного стану, та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2020 грн (20080 грн х 2422,40 грн / 24080 грн).
Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 18.12.2024-100000443 від 18.12.2024 у розмірі 20080 (двадцять тисяч вісімдесят) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2020 (дві тисячі двадцять) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37356833;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 03 грудня 2025 року.
Суддя: М.П.Кілик