Справа № 215/3704/24
1-кп/215/385/25
03 грудня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в залі судового засідання № 3 клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Тернівського районного суду м.Кривого Рогу на розгляді перебуває кримінальне провадження №12024041760000218 від 08.03.2024 року стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ст.177 КПК України: можливість переховуватися від суду, можливість продовження злочинної діяльності, а також можливість впливу на потерпілого та свідків, та можливість перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки до слідчого, прокурора та суду.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився про час та місце рогзгляду провадження повідомлений належним чином.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вказує що клопотання, яке надано прокурором є формальним, текст клопотання не змінювався з часів обрання запобіжного заходу, він має міцьні соціальні зв'язки та ті ризики на які вказує прокурор є неактуальними та недоведеними тому просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вказує, що обвинувачений вже тривалий термін тримається під вартою, ризики на які вказує прокурор відсутні , тому просить обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.331 КПК України , під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обговорюючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, так згідно п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд також враховує дані про особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, де він мешкає разом із матір'ю, наявність неповнолітнього сина та працевлаштованість, при цьому враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який за своєю квінтесенцією є посяганням на найвищу соціальну цінність - життя людини, а також враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Сама по собі наявність у обвинуваченого матері похилого віку та неповнолітньої дитини та місця роботи, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, крім того, обвинуваченим не було надано доказів саме утримання ним матері пенсійного віку чи необхідності отримання нею постійного стороннього догляду.
Крім того, наявність у обвинуваченого матері похилого віку та неповнолітньої дитини та місця роботи, постійного місця проживання, не спростовує та не зменшує достатньою мірою ризики , які стали підгрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості подальшого перебування обвинуваченого під вартою суду не надано.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, зокрема не вирішені клопотання, заявлені обвинуваченим та його захисником. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п.1-2 ч.1 ст.194, ст.ст.199 КПК України.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, слід зазначити, що підставами тримання ОСОБА_4 під вартою є також дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, тому наразі існують правові підстави для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою.
З урахуванням відповідної стадії судового розгляду, суд вважає, що наведені обставини дають підстави для висновків про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тому жоден більш м'який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому в задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 06 лютого 2026 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: