Справа № 194/1718/25
Номер провадження № 3/194/563/25
02 грудня 2025 року м.Тернівка
Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Хоменко Д.Є., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов від ВП №1 Павлоградського РВП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначена наступна фабула справи.
18.10.2025 року о 12 годині 30 хвилин, за адресою м.Тернівка, вул. Героїв рятувальників, громадянин ОСОБА_1 , керував ТЗ ВАЗ 210700-20 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку останній відмовився під відео фіксацію на службову боді камеру, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП..
В судовому засіданні ОСОБА_1 , не визнав свою вину за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вказав, що наркотики не вживав, поліція його зупинила не на тій вулиці де зафіксовано відеозапис, а оскільки він перебував у розшуку ТЦК, то вони вказали йому їхати додому, щоб залишити там його автомобіль.
Розглянувши справи про адміністративні правопорушення, суддя зазначає наступне.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення суд не може вийти за межі вказаного у протоколі складу правопорушення та його кваліфікації, як і не має права збирати інші докази. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення (ч.2 ст.251 КУпАП).
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, що працівники поліції зупинили його
з приводу відсутності роботи денних ходових вогнів, коли він їхав з дому с. Богданівка на роботу. Подивившись в реєстрі, що він знаходиться в розшуку, почали погрожувати йому, що відвезуть до воєнкомату. Наказали їхати за ними в с. Богданівка, щоб залишити його автомобіль вдома. Так як у нього проблеми з колінами(пересувається на милицях), він крім ібупрофена та артофена нічого не вживав. О 12:40 він поїхав за працівниками поліції в с. Богданівка.
Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що момент зупинки ОСОБА_1 на відео записі відсутній.
Відеозапис, який міститься у матеріалах справи зафіксував тільки знаходження ОСОБА_1 у службовому автомобілі поліції, та його розмову з поліцейським на подвір'ї його будинку. При цьому будь яких ознак наркотичного сп'яніння у особи не виявлено(річ чітка і послідовна, відсутні різкі чи стримувальні рухи тіла, очі ясні). О 12:30 громадянин ОСОБА_1 не здійснював рух по вул. Героїв рятувальників. В матеріалах справи є лише відео, як громадянин ОСОБА_2 о 12:37 направляється в с.Богданівка.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №486823 від 18.10.2025 року; рапорт інспектора поліції СРПП ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Є. Савінова від 18.10.2025 року, направлення на огляд водія тз з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.10.2025 р., акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, диск з відеоматеріалом, у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами. Фактично відсутня об'єктивна сторона правопорушення інкримінована ОСОБА_1 .
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: - наявність підстав для проведення відповідних заходів; - роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», № 55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», № 18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», № 2742/12, 04 квітня 2017 року).
Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: - були активні дії правоохоронних органів; - з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; - злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.
Отже, з відеозапису, стає очевидно, що весь алгоритм дії працівників поліції, був направлений на складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб'єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.
В тому числі на провокацію вказує і пропозиція працівників поліції прослідувати на ТЗ до місця проживання ОСОБА_1 в с.Богданівку.
Наявні в матеріалах інші докази є недостатніми для прийняття рішення про вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, відтак суд вважає, що провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
В зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст.9, 130, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її оголошення.
Суддя Д.Є. Хоменко