Справа № 194/1135/25
Номер провадження № 2/194/834/25
02 грудня 2025 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Кудіна А.В. звернулася з позовною заявою до Тернівського міського суду Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №79197882 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. У подальшому до договору факторингу №14/06/21 укладались додаткові угоди, якими, у тому числі, продовжувався строк дії договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13442,72 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7149,24 грн., заборгованість за відсотками - 1600,00 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 4149,99 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Також, 03.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2323712 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. У подальшому до договору факторингу №14/06/21 укладались додаткові угоди, якими, у тому числі, продовжувався строк дії договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників №41 від 24.01.2025 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20386,36 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10961,36 грн., заборгованість за відсотками - 37,70 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 6500,00 грн., комісія за надання позики - 2887,30 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Крім того, 28.07.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31567-07/2024, який був підписаний електронним підписом позичальника та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №191124/2, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. Відповідно до реєстру боржників від 19.11.2024 року до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 12675,00грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 5175,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 4500,00 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №31567-07/2024 у розмірі 12675,00 грн., за договором позики №79197882 у розмірі 13442,72 грн., за договором позики №2323712 у розмірі 20386,36 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, суд приходить до наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 25.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №79197882 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 3400,00 грн. строком на 30 днів до 23.08.2024 року, за користування позикою клієнт сплачує проценти у розмірі - 1,5% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 10640,17%, проценти за понадстрокове користування позикою - 2,7% за день. Позика надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
01.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики №79197882, згідно з умов якої, позикодавець збільшив суму наданої позичальнику позики, загальний розмір наданої позики - 9400,00 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Також до договору факторингу укладались: додаткова угода №2 від 28.07.2021 року, додаткова угода №7 від 13.06.2022 року, додаткова угода №45 від 23.12.2024 року, додаткова угода №47 від 24.01.2025 року.
Відповідно до реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13442,72 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7149,24 грн., заборгованість за відсотками - 1600,00 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 4149,99 грн.
З розрахунку заборгованості за договором позики №79197882 від 25.07.2024 року, вбачається, що заборгованість за договором позики за період з 25.07.2024 року по 23.12.2024 року складає 13442,72 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7149,24 грн., заборгованість за відсотками - 1600,00 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 4149,99 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Докази перерахування грошових коштів позичальнику за договорами суду не надано.
Також, 03.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2323712 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 13000,00 грн. строком на 30 днів до 01.09.2024 року, за користування позикою клієнт сплачує проценти у розмірі - 0,75% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1186,17%, проценти за понадстрокове користування позикою - 5% за день, комісія за надання позики - 22,21% від суми наданої позики. Позика надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Також до договору факторингу укладались: додаткова угода №2 від 28.07.2021 року, додаткова угода №7 від 13.06.2022 року, додаткова угода №45 від 23.12.2024 року, додаткова угода №47 від 24.01.2025 року.
Відповідно до реєстру боржників №41 від 24.01.2025 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20386,36 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10961,36 грн., заборгованість за відсотками - 37,70 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 6500,00 грн., комісія за надання позики - 2887,30 грн.
З розрахунку заборгованості за договором позики №2323712 від 03.08.2024 року, вбачається, що заборгованість за договором позики за період з 24.01.2025 року по 31.05.2025 року складає 20386,36 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 10961,36 грн., заборгованість за відсотками - 37,70 грн., заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування позикою - 6500,00 грн., комісія за надання позики - 2887,30 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Докази перерахування грошових коштів позичальнику за договорами суду не надано.
Крім того, 28.07.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31567-07/2024, який був підписаний електронним підписом позичальника та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Аванс Кредит» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 120 днів до 24.11.2024 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів, тобто до 24.11.2024 року. Відповідно до п. 1.4.1 За користування кредитом клієнт сплачує 1,5% в день. Відповідно до п. 5.3 якщо клієнт прострочить термін сплати чергового платежу або не сплатить його у повному обсязі, товариство у перший день прострочення нараховує клієнту штраф у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені строки платежу. Відповідно до п.1.6, кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025 року вбачається, що 28.07.2024 року було здійснено зарахування коштів у сумі 3000,00 грн. від ТОВ «Аванс Кредит» на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №191124/2, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Відповідно до реєстру боржників від 19.11.2024 року до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 12675,00грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 5175,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 4500,00 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №31567-07/2024 від 28.07.2024 року, вбачається, що заборгованість за кредитним договором за період з 28.07.2024 року по 19.11.2024 року складає 12675,00грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 5175,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 4500,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з кредитних договорів, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копії кредитних договорів та складені позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів ним не спростовується.
При цьому, у вищезазначених договорах зазначено та погоджено сторонами, що нарахування процентів за договором здійснюється за користування кредитом. Тобто, проценти визначені за користування кредитом, а не як міра відповідальності за невиконання кредитного договору відповідачем.
Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України .
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)
Вище зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 викладена правова позиція стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування відсотків.
Щодо відступлення прав вимоги за договорами позики від 25.07.2024 року №79197882 та від 03.08.2024 року №2323712, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора.
Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача.
Разом з тим, положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що правовідносини між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , за договором позики №79197882 від 25.07.2024 року виникли саме 25.07.2024 року, а за договором позики №2323712 від 03.08.2024 року виникли 03.08.2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06. 2021 року, на який посилається позивач.
Отже, на момент укладення договору факторингу 14.06.2021 року, не могло бути предметом останнього право будь-якої вимоги за неіснуючими на той час договорами позики №79197882 від 25.07.2024 року та №2323712 від 03.08.2024 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за договорами позики №79197882 від 25.07.2024 року та №2323712 від 03.08.2024 року у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Щодо стягнення суми штрафу, нарахованої за порушення зобов'язання за кредитним договором від 28.07.2024 року №31567-07/2024 у розмірі 4500,00 грн. (за період з 28.07.2024 року по 19.11.2024 року).
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації протии України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, та він діє по теперішній час.
Отже, оскільки штафні санкції нараховувались у період дії в Україні воєнного стану, тому позичальник звільняється від сплати штрафів, а отже в задоволенні цих позовних вимог про стягнення штрафів з відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , а саме стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитним договором №31567-07/2024 від 28.07.2024 року у розмірі 8175, грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 5175,00 грн.
Відмовити у частині стягнення штрафних санкцій за кредитним договором №31567-07/2024 від 28.07.2024 року, також відмовити в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики №79197882 від 25.07.2024 року та №2323712 від 03.08.2024 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 529,90 грн.
Керуючись ст.ст. 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 634, 638, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАС Комбанк», юридична адреса: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №31567-07/2024 від 28.07.2024 року у розмірі 8175, грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 5175,00 грн.
В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 щодо стягнення штрафних санкцій за кредитним договором №31567-07/2024 від 28.07.2024 року - відмовити.
В частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики №79197882 від 25.07.2024 року та №2323712 від 03.08.2024 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАС Комбанк», юридична адреса: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір у сумі 529,90 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін