№ 2-а-1596/10
23 грудня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.,
при секретарі - Литовченко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату соціальних виплат у повному обсязі, -
Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС віднесеної до 1 категорії, інвалідом 2 групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.
У відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачка має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва надали письмові заперечення, де зазначили, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводилась в розмірах, визначених у Постанові КМУ №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог діючого законодавства. В зв'язку з чим відповідач просить в позові відмовити.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надали письмові заперечення в яких проти позову заперечують з тих же підстав та пояснили, що за 2010 р. ними проведено перерахунок коштів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення 15.06.2010 р. в розмірі 120 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11), є учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.04.2002 р. (а.с. 13), інвалідом 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № НОМЕР_2 від 05.03.2002 р. (а.с. 17) та іншими матеріалами справи.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про державний бюджет України на 2010 р.», яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2010 р., а тому вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню.
Поняття мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, в ч. 3 цієї ж статті зазначено, що встановлений ч. 1 мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зробити
Крім того, як вбачається з досліджених судом документів щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн. за 2010 р. була виплачена позивачці 01.06.2010 р. Розмір щорічної допомоги на оздоровлення, виплачених позивачці у за 2010 р. був визначений Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації у відповідності до Постанови КМУ №562 від 12.07.05р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений фіксований розмір зазначеної допомоги.
В січні 2010 р. позивака звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва з заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009р. в розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом від 01.09.2010р. відповідач відмовив у перерахунку допомоги з посиланням на Постанову КМУ №562 від 12.07.05р. (а.с. 14-16).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про державний бюджет України на 2010р.», яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2010 р., а тому вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню.
З тих же підстав підлягає задоволенню вимога позивачки про визнання дій відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, протиправними.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про вихід за межі позовних вимог, застосування практики Європейського Суду з прав людини, звернення до Конституційного Суду України, оскільки в даному випадку керуватися необхідно нормами КАС України. Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права на перерахунок та здійснення виплати пенсії, зобов'язання відповідача виплачувати пенсію у подальшому, оскільки вона не ґрунтується на вимогах чинного законодавства
Так, чинним законодавством не передбачено зобов'язання вчинення будь - яких дій на майбутнє, оскільки права позивача ще не порушені, а судовому захисту підлягають лише порушені права особи.
На підставі викладеного, ст. ст. 48, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 100, 104, 105, 158, 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату соціальних виплат у повному обсязі - задовольнити частково;
Визнати дії управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправними;
Зобов'язати управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліду 2 групи, недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати, з урахуванням проведених виплат;
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліду 2 групи, недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати, з урахуванням проведених виплат;
В іншій частині позовних вимог - відмовити;
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.
СУДДЯ В.В. ГРЕБЕНЮК