Справа №760/28295/25 1-кс/760/12461/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03 грудня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у порядку ст.174 КПК України у кримінальному провадженні №22022000000000573 від 25.10.2022,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із вищезазначеним клопотанням, у якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року на майно, вилучене 30 травня 2024 року під час обшуку.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що 30 травня 2024 року проведено обшук, під час якого вилучено майно, яке належить ОСОБА_3 . Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку. У той же час, постановою слідчого кримінальне провадження №22022000000000573 від 25.10.2022 закрито 17 вересня 2025 року у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Таким чином, підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.
У судове засідання власник майна та прокурор тричі не з'явились, повідомлялись належним чином.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, які звертаються з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судовим розглядом встановлено, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 30 травня 2024 року, з метою збереження речових доказів, за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: системний блок з написом EXPERTPC та штрих-кодом 0122020186134; мобільний телефон «Айфон 14 ПРО МАХ», імеі: НОМЕР_1 ; сім-карта НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Ксеомі Редмі Ноут 7», імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта НОМЕР_4 .
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17 вересня 2025 року кримінальне провадження №22022000000000573 від 25.10.2022 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Виходячи із ч.3 ст.170 КПК України у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи із ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами - є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, частина 1 статті 98 КПК України надає вичерпне нормативне розуміння, що може бути віднесено саме до речових доказів, а положення статті 170 КПК України - виокремлює об'єкт та його правовий статус, який може бути предметом арешту.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації (ч.3 ст.174 КПК України).
Слідчий суддя звертає увагу, що з моменту накладення арешту на майно пройшов значний час, стороною обвинувачення не виявлено процесуальну зацікавленість у арештованому майні, крім того, постановою слідчого кримінальне провадження закрито, отже у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового ріше ння, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Отже, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року у кримінальному провадженні №22022000000000573 від 25.10.2022 на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 30 травня 2024 року, з метою збережння речових доказів, за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого, за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: системний блок з написом EXPERTPC та штрих-кодом 0122020186134; мобільний телефон «Айфон 14 ПРО МАХ», імеі: НОМЕР_1 ; сім-карта НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Ксеомі Редмі Ноут 7», імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта НОМЕР_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4