СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19235/25
пр. № 2-а/759/284/25
03 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Вимоги Позивача та їх обґрунтування.
25.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з даним позовом, в якому вказував про те, що 01.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 винесено Постанову №2585 за справою про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, полягає в тому, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці, яка була надіслана через Укрпошту, на 18.04.2025 року, для уточнення військово-облікових даних, та не надав підтверджуючих документів про неявку, чим порушив обов'язок, встановлений ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки у період березня-квітня 2025 року на адресу ОСОБА_1 не надходили засобами поштового зв'язку повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення військово-облікових даних. Також Позивач зазначив, що 29.05.2024 року він уточнив свої облікові дані через електронний кабінет військовозобов'язаного, які з того часу не змінилися. Крім того Позивач вказав, що його не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, не роз'яснено його права.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року визначено головуючого суддю П'ятничук І.В.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
01.10.2025 року до суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Яковчук Є.Ю. заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 18.03.2025 року позивачу під особистий підпис була вручена повістка №207/03/94 з датою явки на 18.04.2025 року з метою призову на військову службу під час мобілізації, тому ОСОБА_1 був належним чином оповіщений. Також зазначив, що 28.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено Протокол №2390, про те, що ОСОБА_1 не з'явився у термін, зазначений у повістці, чим порушив обов'язок, встановлений частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаним протоколом ОСОБА_1 був оповіщений про час та дату розгляду справи, від пояснень та підписання протоколу відмовився.
У Відповіді на відзив позивач заперечив обставини, повідомлені відповідачем, вказавши, щодійсно в період з 28.05.2025 року по 07.06.2025 року він перебував спочатку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому - на збірному пункті за адресою: АДРЕСА_1 , куди був доставлений службовими особами Відповідача. Проте у цей період службові особи Відповідача не повідомляли його складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, не надавали цей документ для ознайомлення, не роз'яснювали права, не інформували про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також Позивач вказав, що згідно оскаржуваної постанови його притягнуто до відповідальності у зв'язку з неявкою у зазначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних,в той час як надані Відповідачем до суду докази стосуються оповіщення ОСОБА_1 про виклик з метою призову на військову службу під час мобілізації.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом, норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів, наведених учасниками справи.
Згідно з відомостями Військово-облікового документа ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер в реєстрі «Оберіг» - 180220231320402500672, дата уточнення даних 29.05.2024 року.
01.07.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 виніс Постанову №2585 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 18.04.2025 року, для уточнення військово-облікових даних, та не надав підтверджуючих документів про неявку за повісткою, чим порушив обов'язок, встановлений ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17000 грн.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зокрема зазначаються прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У статті 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають зокрема справи про такі адміністративні правопорушення, як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
У ст. 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний крім іншого з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно зі статтею 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності покладено на Відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Відповідач не спростував доводів, які викладені в позовній заяві, не надав суду достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Зокрема у ході розгляду справи суд встановив, що згідно з оскаржуваною постановою №2585 від 01.07.2025 року суть адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, полягає в його неявці 18.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою, надісланою через Укрпошту, для уточнення військово-облікових даних, та не надання підтверджуючих документів про причини неявки.
Водночас Відповідачем не надано до суду доказів оформлення на ім'я ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 18.04.2025 року для уточнення військово-облікових даних та доказів її надсилання на адресу Позивача засобами поштового зв'язку.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості підтвердження вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, до матеріалів справи надано протокол № 12390 про адміністративне правопорушення, складений 28.05.2025 року та Розписку від 18.03.2025 року.
Водночас Розписка від 18.03.2025 року свідчить про одержання ОСОБА_1 . Повістки №207/03/94 щодо його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою призову на військову службу під час мобілізації, а не для уточнення військово-облікових даних.
Оцінюючи наданий відповідачем Протокол № 12390 про адміністративне правопорушення, складений 28.05.2025 року офіцером відділу обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , суд зазначає, що викладена в ньому суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була вручена йому особисто 18.03.2025 року, з метою призову на військову службу по мобілізації.
Водночас згідно оскаржуваної постанови Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, суть якого полягала в неявці ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці, надісланій через Укрпошту, для уточнення військово-облікових даних.
Тому в наданих Відповідачем в якості доказів розписці та протоколі № 12390 від 28.05.2025 року відсутні дані,на підставі яких можливо встановити наявність обставин адміністративного правопорушення, за вчинення якого Позивача притягнуто до відповідальності на підставі оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено оповіщення Позивача у спосіб, вказаний у оскаржуваній постанові, про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 18.04.2025 року з метою уточнення військово-облікових даних.
Тому оскаржувана постанова №2585 від 01.07.2025 року винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.
Відтак оскаржувана постанова є незаконною і на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Додатково суд зазначає про недотримання Відповідачем процедури розгляду справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та незабезпечення дотримання прав ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зокрема, з наданих суду доказів не вбачається, що розгляд справи про притягнення
Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відбувся за участю ОСОБА_1 або за умов його належного оповіщення про такий розгляд.
Доводи Відповідача про те, що оповіщення Позивача про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення підтверджується Протоколом № 12390 від 28.05.2025 року суд вважає необґрунтованими, оскільки суть викладеного у ньому адміністративного правопорушення є відмінною від обставин правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності на підставі оскаржуваної постанови.
Крім того даний протокол не може бути єдиним доказом оповіщення Позивача про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, оскільки його засвідчено лише службовими особами Відповідача, які є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду справи, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами.
Означені обставини вказують на порушення процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що у свою чергу свідчить про те, що відповідні процесуальні права Позивача (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо) були знівельовані.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а вказує на те, що орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, повинен вжити заходів для забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення та дотриматись вимог щодо реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що постанова №2585 від 01.07.2025 року винесена за відсутності безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно Позивача Відповідачем виконані вимоги статей 254, 256, 268, 277-2, 278, 280 КУпАП, що окремо свідчить про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Ухвалюючи судове рішення, суд ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтями 7, 210-1, 245, 247, 268, 277-2, 278, 280 КУпАП, статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Скасувати Постанову№2585 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України, винесену 01.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу у сумі 17000 грн 00 коп.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.В. П'ятничук