Справа № 2-5752/10
23 листопада 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.,
при секретарі - Литовченко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), про відшкодування матеріальної шкоди, спричинених дорожньо - транспортною пригодою.
Зазначив, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки «MAZDA 6» д.н.з. НОМЕР_1, 02.07.2010 року, о 19 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем марки «FORD» д.н.з. НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем позивача.
26.07.2010 року Подільським районним судом м. Києва було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, позивачу було спричинено матеріальних збитків на загальну суму - 13 429 грн. 15 коп. та моральну шкоду, яку він оцінив в 5 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили їх задовольнити.
На виконання вимог ч. 3 ст. 122 Цивільно процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно отриманої відповіді відповідач зареєстрованим по м. Києву та Київській області не значиться (а. с. 38 - 39).
Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 41, 43, 78), з метою належного повідомлення про день, час і місце розгляду справи було здійснено завчасний виклик до суду через оголошення в пресі (а.с. 55). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.
Згідно зі ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Ст. 28 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року визначено шкоду, яка заподіяна в результаті дорожньо - транспортної пригоди майну потерпілого, як шкоду, пов'язану: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо - транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо - транспортної пригоди.
Ст. 22 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначає поняття збитків: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення Оболонського районного суду м. Києва від 26.07.2010 року відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 9).
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що автомобіль на момент розгляду справи в суді не відновлений, докази, які б спростовували вищевикладене в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає винність відповідача в даній ДТП доведеною, а розмір матеріальної шкоди, визначеної згідно звіту про оцінку автомобіля № 0171 від 02.09.2010 року (а.с. 13-31), такою, що відповідає дійсності.
Так, згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 02.09.2010 року та квитанції № 040201 від 29.08.2010 року позивачем понесені витрати на послуги з експертизи автомобіля - 600 грн. (а.с. 34).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Представником позивача на підтвердження завдання моральної шкоди зазначено, що оскільки в результаті неправомірних дій відповідача автомобілю позивача заподіяні істотні технічні ушкодження, а до ДТП автомобіль позивача обслуговувався на гарантійній СТО, однак після даної події автомобіль буде ремонтуватись не на гарантійній СТО, з метою зменшення збитків, в зв'язку з чим, позивач має право заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди. Крім того, представником позивача обґрунтовується вимога про відшкодування моральної шкоди тим, що автомобіль є єдиним засобом пересування позивача, що в свою чергу призвело до вимушених змін укладу життя та унеможливило матеріально забезпечувати родину та досягати кар'єрного зростання.
Суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував та не довів факт спричинення йому моральної шкоди, належними та допустимими доказами, а характер спричинених пошкоджень автомобілю почивача та наведене обґрунтування завдання моральної шкоди може обґрунтовувати лише величину втрати товарної вартості автомобіля чи упущеної вигоди, щодо яких позивачем позовних вимог не висувалось, а не обґрунтувань душевних страждань, яких позивач міг зазнати у зв'язку із знищенням чи пошкодженням його майна.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Також, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не доведено їх розмір. Так, згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590 затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, що не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачем по справі не наведено розрахунок затраченого часу по підготовці позовної заяви.
Крім того, позивачем відповідних актів та розрахунків витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні, обґрунтовано та надано до суду не було.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України: ч.1 - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. ч.3 - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: п.1 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення. п.2 - витрати на правову допомогу.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: державне мито в розмірі 134 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджених Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України, реєстр. № 1074/8395 від 24.11.2003 року, Декрету КМУ “Про державне мито”, Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005 року, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму спричиненого матеріального збитку в розмірі - 12 829 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 15 коп.;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі - 600 (шістсот) грн.;
В іншій частині позовних вимог - відмовити;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: державне мито в розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 29 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) грн.;
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії;
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Гребенюк