27 жовтня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.
при секретарі - Миколаєць Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування, завданої шкоди та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» (далі по тексту - відповідач), про стягнення суми страхового відшкодування, завданої шкоди та відшкодування моральної шкоди.
Зазначила, що 16.06.2010 року приблизно о 13 годині 30 хвилин позивачка на власному автомобілі DAEWOO Lanos, д.н.з НОМЕР_1 приїхала до автостанції «Поділ», повернувшись до автомобіля виявила пошкодження правої задньої дверці автомобіля. Після чого викликала співробітників ДАІ, однак Подільський РУ ГУМВС України в м. Києві направив за її викликом слідчу групу посилаючись на те, що співробітники ДАІ виїжджають лише на виклики при зіткненні автомобілів та повідомила відповідача про страховий випадок.
21.06.2010 року за вказаним фактом позивачці було відмовлено в порушенні кримінальної справи, після чого позивачка звернулась до відповідача з вимогою виплати страхового відшкодування.
06.07.2010 року листом відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачці.
Таким чином, позивачці було спричинено матеріальних збитків на загальну суму - 8 211 грн. 61 коп., збитків за проведення звіту по визначенню вартості матеріального збитку в розмірі - 700 грн., моральну шкоду, яку вона оцінила в 2 000 грн. та судові витрати по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2010 року приблизно о 13 годині 30 хвилин позивачка на власному автомобілі DAEWOO Lanos, д.н.з НОМЕР_1 приїхала до автостанції «Поділ», повернувшись до автомобіля виявила пошкодження правої задньої дверці автомобіля. Після чого викликала співробітників ДАІ, однак Подільський РУ ГУМВС України в м. Києві направив за її викликом слідчу групу посилаючись на те, що співробітники ДАІ виїжджають лише на виклики при зіткненні автомобілів та повідомила відповідача про страховий випадок. Факт виклику співробітників міліції підтверджується довідкою № 55/7-655 (а.с. 10).
21.06.2010 року старшим дільничним інспектором Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві майором міліції Кауровим М.К. за вказаним фактом позивачці було відмовлено в порушенні кримінальної справи (а.с. 11).
06.07.2010 року листом за №12/1960 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачці (а.с. 12).
Згідно листа № 12/1960 від 06.07.2010 року відповідач зазначив, що «...відповідно до пункту 2.6. Договору страхування у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, Страхувальник-зобов'язаний «... вжити всіх можливих заходів щодо з'ясування вказаних обставин та забезпечення прав Страховика пред'явити до третіх осіб вимоги в порядку регресу.» Розділом 2 п. п. 2.1. та 2.2. Договору страхування, у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, Страхувальник зобов'язаний: «Вжити у межах розумної доцільності всіх можливих заходів щодо рятування ТЗ, негайно повідомити правоохоронні чи інші компетентні органи та (при ДТП) діяти у відповідальності з вимогами Правил дорожнього руху.» та отримати для надання Страховику необхідні довідки від відповідних установ (підрозділів) МВС: ДАІ при ДТП; органів внутрішніх справ - при ПДТО; пожежної охорони - при пожежі; гідрометеослужби, сейсмологічної служби - при стихійному явищі тощо, або аналогічних служб при страховій події, що відбулася за межами України.»
Таким чином, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу стало на думку відповідача порушення умов договору страхування, а саме пунктом 5.1.1., згідно якого: «для визнання події страховим випадком, необхідна наявність документів, зокрема довідка встановленої Міністерством внутрішніх справ форми з органів ДАІ, щодо встановлення факту ДТП (первина довідка, що видається на місці ДТП всім учасникам)», натомість позивачем надано в якості підтвердження обставин страхової події довідку видану Управлінням внутрішніх справ Подільського району в м. Києві.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 06-UZ\01-024-00320 від 12.09.2008 року суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, заперечення представника відповідача спростовуються тим, що згідно п. 5.1.3 договору та умов страхування № 06-UZ/3, які є додатком № 2 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 06-UZ\01-024-00320 від 12.09.2008 року (а.с. 7-9) пошкодження транспортного засобу позивача відбулось внаслідок ПДТО (протиправних дій третіх осіб), як пошкодження, знищення транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок протиправних дій третіх осіб, позивач згідно умов договору мав надати відповідачу копію заяви у органи внутрішніх справ з відміткою про реєстрацію, довідку про порушення кримінальної справи, крім випадків, якщо вона не підлягає порушенню внаслідок, того, що діяння не становить великої суспільної небезпеки, а не довідки встановленої Міністерством внутрішніх справ форми з органів ДАІ, щодо встановлення факту ДТП (первина довідка, що видається на місці ДТП всім учасникам), як це вказано в листі відповідача.
Пошкодження автомобіля позивача не було здійснено внаслідок ДТП, оскільки згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху: дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Як встановленому в судовому засіданні, транспортний засіб позивача не рухався, а перебував на паркувальному майданчику, отже позивачем були надані документи, передбачені п.5.1.3 умов страхування № 06-UZ/3, які є додатком № 2 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 06-UZ\01-024-00320 від 12.09.2008 року. А тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є неправомірною та не ґрунтується на умовах договору добровільного страхування.
З метою встановлення збитків позивачем було замовлено автотоварознавче дослідження, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу становить 8 211 грн. 61 коп. (а.с. 13-39), за квитанцією до прибуткового касового ордера № 56 від 14.07.2010 року позивачем понесені витрати на послуги з експертизи автомобіля - 700 грн. (а.с. 40).
Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 06-UZ\01-024-00320 від 12.09.2008 року передбачена безумовна франшиза, як частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування за п. 5.1.3 в розмірі 0,5 % від страхової суми, з урахуванням чого несплачена сума страхового відшкодування має становити - 7 974 грн. 91 коп.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивачка на підтвердження завдання моральної шкоди зазначила, що в результаті неправомірних дій відповідача, а саме не здійснено заходів по відшкодуванню спричиненої шкоди, крім того змушена витрачати багато часу на отримання та складання документів, звертатись за консультаціями до спеціалістів, позивачка зазначає моральних страждань.
Суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував та не довів факт завдання йому моральної шкоди, належними та допустимими доказами обґрунтувань душевних страждань, яких позивач міг зазнати у зв'язку із знищенням чи пошкодженням його майна.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Також, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не доведено їх розмір. Так, згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590 затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, що не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачем по справі не наведено розрахунок затраченого часу по підготовці позовної заяви.
Крім того, позивачем відповідних актів та розрахунків витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні, обґрунтовано та надано до суду не було.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді державного мита в розмірі 86 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 23, 610, 615, 988, 1167 ЦК України, Декрету КМУ “Про державне мито”, положеннями ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року, Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005 року, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант», про стягнення суми страхового відшкодування, завданої шкоди та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково;
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 несплачену суму страхового відшкодування в розмірі - 7 974 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 91 коп.;
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі - 700 (сімсот) грн.;
В іншій частині позовних вимог - відмовити;
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 понесені неї судові витрати: державне мито в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 74 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) грн.;
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Гребенюк