Справа № 522/26081/25
Провадження № 2/522/11235/25
про залишення позову без руху
03 грудня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
До Приморського районного суду м. Одеси 01.12.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 , який поданий адвокатом Главацьким Юрієм Анатолійовичем, до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Матеріали позову суддя отримала 02.12.2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить із наступного.
Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.
Відповідно до вимог п.п. 3 та 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У позовній заяві позивачка просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м. - особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Зі змісту положень п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Позивачкою зазначено ціну позову у розмірі 8 280 грн.
Між тим позивачкою (її представником) не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують дійсну вартість об'єкта спірного майна з відповідним визначенням ціни позову на момент його пред'явлення, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Між тим, доказів сплати судового збору позивачем до позову не додано.
Таким чином для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід:
- визначити ціну об'єкта спірного майна та надати докази на підтвердження дійсної вартості об'єкта спірного майна на момент пред'явлення позову;
- надати позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, та її копію для відповідача із зазначенням реальної ціни позову на момент пред'явлення позову;
- сплатити судовий збір, виходячи зі ставки як за вимогу майнового характеру та виходячи із ціни позову (з урахуванням дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову).
Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практикою Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі «Мельник проти України» (Melnyk v.Ukraine), заява № 23436/03, п.п. 22-23, від 28 березня 2006 року) встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Норми, що регулюють правила подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-26. ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Домусчі Л.В.