Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/564/25
Провадження № 2/506/304/25
27.11.2025 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14160 грн.,
10.07.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява через систему «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 16.09.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16.09.2024-100001917, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. строком на 124 дні, дата повернення кредиту - 17.01.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту, що складає 1080 грн., нараховується в день видачі кредиту та сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1080 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Неустойка 120 грн, що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, перерахувавши кошти на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-5014, а відповідач свої зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 27600 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн, за процентами у розмірі 7440 грн, комісією у розмірі 2160 грн та неустойки у розмірі 6000 грн, чим порушуються права позивача. З урахуванням зазначеного, представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою від 11.07.2025 року позовна заява була залишена без руху.
21.07.2025 року до суду надійшли усунення недоліків позовної заяви.
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 01.08.2025 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.
01.10.2025 року від представника відповідача - адвоката Гушкан А.П. до суду надійшли письмові пояснення, в яких вона просила позов задовольнити частково в частині заборгованості за сумою кредиту - 7200 грн (оскільки 4800 грн з 12000 грн вже були сплачені раніше), а у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами, комісії та неустойки відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначила, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за кредитом є незаконною, оскільки відповідач з 04.02.2021 року і по теперішній час є військовослужбовцем та відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», заборгованість за процентами стягненню з нього не підлягає. Крім того, у період дії воєнного стану на території України не підлягає стягненню неустойка (штрафи, пеня), тому оскільки позивач просить стягнути неустойку за період, починаючи з 16.09.2024 року, коли на території України вже діяв і продовжує діяти воєнний стан, тому, на думку представника відповідача, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Також представник відповідача вважає незаконною вимогу позивача про стягнення комісії пов'язаної з наданням кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, так як зі змісту Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що оплатність інформації про стан кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
14.10.2025 року представником позивача до суду подано додаткові пояснення, в яких представник позивача зазначив, що відповідач у відзиві вказує, що є військовослужбовцем та має право на відповідну пільгу за законом, надає підтверджуючі документи, однак відповідач до цього часу із заявою про зменшення розміру заборгованості не звертався, необхідного переліку документів не надав, тому правових підстав для застосування пільги до відповідача позивач не мав. При цьому, дії відповідача із часткової сплати боргу в сумі 4800 грн 16.10.2024 року, є підтвердженням визнання наявності боргу, тобто відповідач добровільно проводив часткове погашення заборгованості у межах графіку за Договором, чим визнавав борг, враховуючи нараховані проценти. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, в тому числі у порядку, передбаченому ст.625 ЦК України, відповідачу не здійснювалось. Щодо комісії, то Заявкою передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Вказана комісія пов'язана з наданням ряду послуг, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та умовами повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 зауважила, що: «немає підстав вважати умову кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи ст.228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.». За відсутності доказів оскарження відповідачем умов договору щодо встановлення комісії, на думку представника позивача, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у п.3 рішенні від 08.12.2016 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (заява №24003/07…) при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
В подальшому, 21.10.2025 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують перебування відповідача на військовій службі. Тому відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач змінює розмір позовних вимог із 27600 грн до 14160 грн (тіло - 12000 грн та комісія 2160 грн).
13.11.2025 року від представника відповідача до суду надійшла письмова позиція щодо заяви представника позивача про зменшення позовних вимог, в якій представник відповідача просила частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача суму коштів, яка складається з непогашеної частини тіла кредиту - 7200 грн (12000 грн - 4800 грн), так як 4800 грн вже були сплачені відповідачем раніше, про що вказано в позовній заяві. У задоволенні вимог про стягнення комісії (пов'язаної з наданням кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості) представник відповідача просила відмовити, посилаючись на те, що у період, за який позивач просив стягнути комісію вже діяв і до цього часу діє Закон України «Про споживче кредитування», зі змісту якого вбачається, що оплатність інформації про стан кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19. Тому, на думку представника відповідача, вимога позивача щодо стягнення з відповідача комісії є незаконною, а тому не підлягає задоволенню судом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у заяві про зменшення позовних вимог просив розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позову на суму, зазначену в заяві про зменшення позовних вимог, наполягає /а.с.73/.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак у письмових поясненнях представник відповідача просила розглянути справу у її відсутність, позов просила задовольнити частково - в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням вже здійсненого відповідачем платежу.
Тому справа розглянута у відсутність сторін, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
16.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16.09.2024-100001917, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. строком на 124 дні, дата повернення кредиту - 17.01.2025 року. Вказаний договір укладений в електронній формі та складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта), Заявки, а також Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) /а.с.9-11/.
Згідно з п.6 Заявки, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.
Згідно з п.7 Заявки, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».
Порядок укладення зазначеного договору визначений у розділі 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферті) ТОВ «Споживчий центр».
Згідно з п.2.3 Оферти, технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору наступний:
- Кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту);
- Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті;
- Позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір;
- у випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови, Кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником;
- також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті;
- Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір, на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення електронного кредитного договору (оферті) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку;
- примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п.п.2.3.1 - 2.3.7 Оферти).
Відповідно до п.1.9 Оферти, адресою власного веб-сайту Кредитодавця є: https://sgroshi.com.ua/ua/.
Згідно з п.20 Заявки, спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е234.
Таким чином, сторонами належним чином укладено вказаний електронний кредитний договір.
Згідно з п.4.1 Оферти, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49хх-хххх-5014.
Аналогічні реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором вказані в Заявці.
Факт надання відповідачу коштів за вказаним договором підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким між вказаним товариством та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16.09.2024 року о 17:39:45 на суму 12000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 511440151, призначення платежу: видача за договором кредиту №16.09.2024-100001917 /а.с.12/.
При цьому факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів відповідач не оспорює.
П.14 Заявки встановлений графік платежів, згідно з яким, з метою повернення кредиту, комісій та нарахованих відсотків за користування кредитом відповідач зобов'язалася здійснити 4 платежі:
1) 16.10.2024 року (в сумі 4800 грн, з яких: 3720 грн - проценти, 1080 грн - комісія за видачу);
2) 16.11.20254 (в сумі 4800 грн, з яких: 3720 грн - проценти, 1080 грн - комісія за обслуговування);
3) 17.12.2024 року (в сумі 2940 грн, з яких: 1860 грн - проценти, 1080 грн - комісія за обслуговування);
4) 17.01.2025 року (в сумі 13860 грн, з яких: 1860 грн - проценти, 12000 грн - сума кредиту).
Відповідно до п.6.1 Оферти, Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.6.1 Оферти, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті зобов'язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.
Як вбачається з картки субконто, відповідач здійснив лише перший платіж по кредиту - 16.10.2024 року в сумі 4800 грн /а.с.25-29/.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.
Згідно Довідки-розрахунку про стан заборгованості за вказаним кредитним договором, на думку позивача, заборгованість відповідача складає 27600 грн, з них: 12000 грн - основний борг, 7440 грн - проценти, 6000 грн - неустойка, 2160 грн - комісія /а.с.13/.
Згідно з довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 року №1181, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 з 04 лютого 2021 року по теперішній час /а.с.55/.
06 червня 2023 року відповідачу ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 /а.с.54/.
Ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /в редакції, яка діяла станом на день укладення кредитного договору/ передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаного Закону, відповідачу, як військовослужбовцю, відсотки за користування кредитом не нараховуються.
Після отримання письмових пояснень представника відповідача, позивачем зменшено позовні вимоги, шляхом виключення вимог про стягнення неустойки в сумі 6000 грн та процентів в сумі 7440 грн. При цьому, стягнути з відповідача позивач просив заборгованість в сумі 14160 грн, з яких: тіло - 12000 грн, комісія - 2160 грн.
Разом з тим, з огляду на картку субконто, 16.10.2024 року відповідачем здійснено перший платіж, передбачений Графіком платежів, в сумі 4800 грн, з яких 3720 грн зараховано в якості сплати частини відсотків за користування кредитом та 1080 грн зараховано в якості сплати комісії за видачу кредиту /а.с.25-29/.
Тому, враховуючи, що відповідачу, як військовослужбовцю, відсотки не мали нараховуватись, а отже вони і не підлягали сплаті відповідачем, то сплачені відповідачем кошти в сумі 3720 грн в якості сплати відсотків за користування кредитом слід врахувати як погашення частини заборгованості за тілом кредиту, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 8280 грн (12000 грн - 3720 грн).
Щодо комісії, слід зазначити наступне.
П.8 Заявки встановлена комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 9% від суми кредиту, що складає 1080 грн, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та сплачується згідно Графіку платежів.
Як вбачається з Графіку платежів, комісію за надання кредиту в сумі 1080 грн відповідач зобов'язався сплатити при здійсненні першого платежу 16.10.2024 року.
Згідно інформації, наявної в картці субконто, 16.10.2024 року відповідачем сплачено 1080 грн, які зараховано як погашення комісії (по рахунку №376). Тобто заборгованості по сплаті комісії, пов'язаної з наданням кредиту, згідно п.8 Заявки у відповідача немає та вимог про її стягнення позивач не заявляє.
Крім того, п.9 Заявки передбачена Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1080 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Аналогічні положення містить п.5 Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначені в п.9 Заявки послуги, стосуються надання інформації, яка за законом один раз на місяць надається безоплатно (організація та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги), а також матеріально-технічного та програмного забезпечення кредитодавця (забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях), що не може здійснюватись кредитодавцем за рахунок позичальника.
Таким чином, ні умови кредитного договору (оферта, заявка, акцепт), ні паспорт споживчого кредиту не містять відомостей щодо переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані саме з обслуговуванням кредитної заборгованості, крім тих, які відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» раз на місяць надаються відповідачу безоплатно, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 1080 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
З огляду на вказане, враховуючи, що банком не надано доказів на підтвердження наявності та переліку таких послуг, в тому числі й підтвердження погодження їх з відповідачем при укладенні кредитного договору, суд приходить до висновку, що положення п.9 Заявки кредитного договору №16.09.2024-100001917 щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 1080 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
При цьому, згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 2160 грн за обслуговування кредитної заборгованості не підлягають задоволенню.
Таким чином, позов слід задовольнити частково та загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача складає 8280 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Так як позов задоволено частково (на 58,47%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1416,38 грн (2422,40 грн. * 58,47%).
Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо зарахування сплачених відповідачем 16.10.2024 року 1080 грн в якості сплати комісії за видачу кредиту, так як вказана комісія прямо передбачена п.8 Заявки, визначена в Графіку платежів, не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та відповідач погодився на її сплату при укладенні кредитного договору.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_6 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14160 грн задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №16.09.2024-100001917 від 16.09.2024 року в сумі 8280 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1416,38 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.12.2025 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко