Справа № 127/36685/25
Провадження №11-сс/801/981/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 62025050010000126 від 02.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2025 року клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 20.11.2025 по 18.01.2026 включно.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2025 року скасувати, винести нову ухвалу,якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт.
В разі залишення ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно клопотання слідчого встановлено, що солдата військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_7 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 98 від 06.04.2023 призначено на посаду стрільця-санітара 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , та останній, будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
13.01.2024 від командира механізованої роти капітана ОСОБА_10 рапортом вх. №5/63/421 від 13.01.2024 встановлено, що під час здійснення вечірньої перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , було виявлено відсутність солдата ОСОБА_7 стрілець-санітара 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 . Були організовані пошукові заходи, які не принесли бажаного результату. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає. Де зараз знаходиться ОСОБА_7 йому невідомо.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (По стройовій частині) № 13 від 13.01.2024, встановлено, що солдат ОСОБА_7 самовільно залишив частину та звільнений від займаної посади та знятий з усіх видів забезпечення.
Так, 13.01.2025, солдат військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_7 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що розташована у населеному пункті АДРЕСА_1 , після чого, проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, до 19.11.2025, тобто до моменту його фактичного затримання працівниками відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, на території стаціонарного блокпоста у с. Березина Вінницького району Вінницької області.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_7 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення місця служби, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 мотивовано тим, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та в чому полягає недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник вказує на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, є військовослужбовцем, призваний на службу у 2023 році та безпосередньо приймав участь у бойових діях.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, характеризуючі дані підозрюваного, його матеріальний стан, наявність ризиків,
передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою, з альтернативою внесення заставив розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_11 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді залишити без змін, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які перешкодять виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Згідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
В кримінальному провадженні № 62025050010000126, внесеному до ЄРДР 02.01.2025 року, 20.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які слідчий суддя врахував при обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створ ять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/ обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та, приймаючи рішення, врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин та дійшов вірного висновку, що з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, доцільно обрати тримання під вартою.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту є безпідставними.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , колегія суддів, погоджуючись з необхідністю застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, а також беручи до уваги, дані про особу підозрюваного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити ОСОБА_7 заставу.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини його вчинення, майновий стан підозрюваного ОСОБА_7 , інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників необхідно задоволити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання слідчого частково та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Задоволити апеляційну скаргу захисника.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 20.11.2025 по 18.01.2026 включно.
Визначити ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п»ятсот шістдесят ) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок Вінницького апеляційного суду.
В разі внесення застави покласти обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4