Справа № 133/2897/25
Провадження № 22-ц/801/2535/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач:Сопрун В. В.
03 грудня 2025 рокуСправа № 133/2897/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №133/2897/25 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Ірини Олександрівни на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2025 року про зупинення провадження,яку постановила суддя Дурач О.А.у Козятинському міськрайонномусуді Вінницької області, повний текст складено 17 жовтня 2025 року,
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2025 рокузупинено провадження у справі, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко І.О. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що зупинення провадження у справі не відповідає, як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті ч.1 ст.3 ЦПК України, а також суперечить ч.2 ст.64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Просила ухвалу суду про зупинення провадження скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, як на підставу зупинення провадження у даній справі, посилається на той факт, що відповідач на даний час перебуває у складі Збройних Сил України.
Проте відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворень відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, не надано наказу по особовому складу.
Також вважає, що у даній справі не може бути зупинено провадження, оскільки це шкодить інтересам позивача, яка діє в інтересах неповнолітнього сина.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і не скасований до теперішнього часу.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з довідки № 4052 від 26 серпня 2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.30).
Відповідно до заяв відповідача ОСОБА_2 , він заперечує проти позову, просить справу не розглядати без його участі (а.с.29, 33).
12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила принципове рішення у справі № 754/947/22, яке стало орієнтиром для всієї судової системи. Суд підтвердив: провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах за участю військовослужбовців у період воєнного стану підлягає зупиненню, якщо учасник справи нині проходить військову службу.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на кількох ключових положеннях:
1. ЗСУ та інші військові формування від початку російської агресії перебувають у режимі воєнного стану. Тому суду не потрібні особливі підтвердження того, що військовослужбовець проходить військову службу у військовому підрозділі, який «переведений на воєнний стан».
2. Належним доказом перебування особи на службі є будь-які документи військового обліку: військовий квиток, наказ командира тощо.
3. Право вибору залишається за військовослужбовцем. Якщо він хоче, щоб справу розглядали без зупинення - особисто чи через представника, - суд має врахувати його волю.
Таким чином, суд створив баланс між інтересами правосуддя та об'єктивною неможливістю військовослужбовця брати участь у процесі під час служби.
Вказані висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин є відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України обов'язковим для суду при виборі і застосуванні норми права.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16 липня 2025 року по справі № 754/947/22 вказано, що «введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.
У зв'язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.
Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об'єктивно не перешкоджають йому брати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу.
Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов'язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі № 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан».
Відтак, будь-який військовослужбовець в Україні, який проходить військову службу в конкретній військовій частині під час воєнного стану, є таким, що перебуває у штаті Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, що спростовує доводи скарги в наведеній частині.
Іншого трактування норма процесуального права, що регулює виникле спірне процесуальне питання, не має.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі № 754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (а також аналогічних норм ГПК і КАС) не потрібно додаткових підтверджень цього факту. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі - військовий квиток, наказ командира тощо.
Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження, свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Ірини Олександрівни залишити без задоволення.
Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2025 року про зупинення провадження залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Міхасішин І.В.
Стадник І.М.