Справа № 740/4646/25
Провадження № 2/740/2146/25
02 грудня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (далі - ТОВ «Іннова фінанс», товариство), поданим представником - адвокатом Андрущенком Михайлом Валерійовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
установив:
У серпні 2025 року позивач подав через систему «Електронний суд» до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області вказаний позов, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором надання грошових коштів у позику від 21.02.2024 № 3123980224 у розмірі 12 250,40 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 21 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику № 3123980224, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 2000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,2 % на день. Договір між сторонами укладено у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 12 250,40 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 250,40 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення сторін.
Представник позивача - адвокат Андрущенко М. В. у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано судом відповідачу за адресою, що вказана у позові, та отримана останнім, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідач не подав до суду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 21 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику № 3123980224, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - umchywypg (а. с. 7-17).
Відповідно до умов договору товариство надало позичальнику кредит у сумі 2000,00 грн строком на 360 днів (дата повернення позики - 15.02.2025), а позичальник зобов'язувався одержати та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 2.6 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 2.5 цього договору.
За змістом п. 3.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 19774-1354-89183776 від 21.02.2024 на картку НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 2000,00 грн, платник - ТОВ «Іннова фінанс» (а. с. 30).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 3123980224 від 21.02.2024 станом на 22 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12 250,40 грн, з яких: 2000,00 грн - за кредитом; 10 250,40 грн - за процентами. Як убачається зі змісту вказаного документа, розрахунок заборгованості здійснено за період з 21 лютого 2024 року по 15 лютого 2025 року (а. с. 38-40).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Зі справи вбачається, що відповідач не дотримався взятих за договором зобов'язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту, процентів за користування позикою, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачем.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку товариству не повернуті, проценти в передбаченому договором розмірі - не сплачені, то наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 12 250,40 грн відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс», поданий представником - адвокатом Андрущенком Михайлом Валерійовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, оф. 5, м. Київ; ЄДРПОУ 44127243) заборгованість у загальному розмірі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, оф. 5, м. Київ; ЄДРПОУ 44127243) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко