Справа № 947/16820/25
Провадження № 1-кс/947/17076/25
12.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000425 від 29.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 242 КК України,-
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Згідно поданого стороною обвинувачення клопотання вбачається, що наразі слідчим управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000425 від 29.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 242 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області підконтрольні службовим особам відповідної ради комунальні підприємства здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення без відповідного дозволу та внаслідок не очищення стічних вод здійснюють забруднення водойми - Сухого Лиману.
Комунальне підприємство Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області «Лиман» (код ЄДРПОУ 40074629), яке здійснює свою діяльність за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Сухий Лиман, вул. Чорноморців 100 відповідно до рішення №30-VII від 22.01.2016 отримало в управління артезіанську свердловину №112/8234, яка розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 5123784200:02:001:0805.
В подальшому не отримавши спеціального дозволу на користування надрами, з метою отримання прибутку почало здійснювати видобуток з вказаної артезіанської свердловини та подальше постачання корисних копалин загальнодержавного значення, а саме підземних питних вод споживачам на території с. Сухий Лиман Одеського району Одеської області, чим завдало збитків державі внаслідок самовільного користування надрами на суму 4 млн. 605 тис. 205 грн.
Крім того, Комунальне підприємство «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області» (код ЄДРПОУ 26601323), яке здійснює свою діяльність за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Таїрове, вул. Перемоги 55/1, має у користуванні очисні споруди, які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 5123755800:02:001:2721.
Встановлено, що між КП «ЖКП «Таїрове» та Філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» укладено договорі, щодо водопостачання та водовідведення. Водовідведення повинно здійснюватися на очисні споруди ТОВ «Інфокс» водопроводами. За визначений об'єм водовідведення здійснюється оплата на рахунок ТОВ «Інфокс».
Так, службові особи КП «ЖКП «Таїрове» з метою зменшення витрат підприємства, не здійснюючи належної очистки стічних вод, в порушені ст. 16 ЗУ «Про водовідведення та очищення стічних вод», а також інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок та правила скидання стічних вод у водні об'єкти, здійснюють їх скид у водний об'єкт - ОСОБА_5 .
Внаслідок скиду не очищених стічних вод у ОСОБА_5 відбулося забруднення водного дзеркала, товщі води та перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, а саме:
Завислі речовини перевищують ГДК у 125, 3 рази;
Залізо загальне перевищує ГДК в 8 разів;
Азот амонійний перевищує ГДК в 20,2 разів;
БСК5 перевищують ГДК в 16, 3 рази.
Вказані дії створюють небезпеку дляживих організмів Сухого Лиману, а також людей, які здійснюють вилов та подальше вживання риби та інших молюсків.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2025, 31.10.2025 проведено обшук за місцем мешкання головного інженера, начальника виробничо-технічного відділу КП «ЖКП «Таїрове» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон IPhone 16 ProMaxз ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
01.11.2025 на підставі постанови слідчого вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що на поточному етапі у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучений мобільний телефон містить відомості про зв'язки причетних осіб між собою, надає змогу органу досудового розслідування ідентифікувати абонентським номер, а також відомості про скид неочищених стічних вод за місцем розташування очисних споруд, які в подальшому зливаються у ОСОБА_5 .
З урахуванням чого, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор на адресу суду звернувся із заявою про розгнляд клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи заяву прокурора, слідчий суддя приходить до наступних висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 242 КК України.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 є головним інженером, начальником виробничо-технічного відділу КП «ЖКП «Таїрове»
Слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення та приходить до переконання з приводу того, що вилучений мобільний телефон може містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника такого технічного пристрою з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінальних правопорушень, особами.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 01.11.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого технічного пристрою слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні, у тому числі на предмет видалених даних. Результати проведення такого дослідження можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене в ході проведення обшуку 31.10 .2025 за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон IPhone 16 ProMax з ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1