Справа № 739/2166/25
Провадження № 2/739/607/25
02 грудня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я,
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_4 (далі - позивачка), діючи через свого представника ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення на її користь аліментів на утримання їхньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, та на своє утримання до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23 березня 2023 року. Вони є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що вона на даний час перебуває у декретній відпустці, а чоловіка проходить військову службу. Останнім часом відповідач коштів на її утримання та утримання спільної дитини в необхідному обсязі не надає. Посилаючись на положення статей 84, 180-182 ЦПК України позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної дитини та на своє утримання у вказаному вище розмірі.
Представником відповідача було подано відзив на позов з якого вбачається, що відповідач позовних вимог не визнає та у задоволенні позову просить відмовити повністю. При цьому зазначає, що позивачка та відповідач перебувають у шлюбі, проживають за однією в будинку по АДРЕСА_1 , де ведуть спільне господарство. Дитина проживає з ними. Також зазначає, що твердження позивачка про те, що відповідач не надає коштів на утримання дитини та її самої не відповідають дійсності, оскільки з часу народження дитини відповідач перерахував на рахунок позивачки загалом 630 917 грн. з яких у 2025 році 462 151 грн., що підтверджується відповідною довідкою банку, відповідно середній розмір щомісячних перерахувань становить 33 206 грн. Сам відповідач від утримання дружини та дитини ніколи не відмовлявся. Також зазначає, що право на стягнення аліментів виникає лише у разі, коли один з батьків проживає окремо від дитини. Крім того вказує, що матір відповідача є непрацездатною і відповідач зобов'язаний надавати їй допомогу, оскільки батько відповідача помер.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, також зазначив, що хоча позивачка та відповідач проживають разом, однак відповідач є військовослужбовцем, також вважав, що незалежно від того, чи надає відповідач кошти на утримання дитини і дружини, остання має право на стягнення аліментів у частці від його доходів як на дитину, так і на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку. Щодо перерахувань коштів, які відповідач здійснює, зазначив, що останній після перерахувань просить позивачку повертати частину цих коштів йому, що не влаштовує позивачку.
Відповідач у судовому засіданні висловився проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позов, також пояснив, що хоча він і є військовослужбовцем, однак службу проходить за місцем проживання, на даний час живе однією сім'єю з позивачкою та їхньою спільною дитиною. Постійно надає кошти на їх утримання, підтвердженням чого є відомості про перерахування коштів, наявні в матеріалах справи. Відповідно в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції висловився проти задоволення позову, оскільки відповідач від утримання дитини та дружини не ухиляється, перераховуючи позивачці кошти в якості аліментів. Як військовослужбовець відповідач отримує грошове забезпечення біля 100 000 грн. і відповідно вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитина та на своє утримання у розмірі по частці вважає необґрунтованими. У задоволенні позову просив відмовити повністю, а у разі якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення аліментів, вважає, що на утримання дружини достатньо буде стягнути 1/16 частку доході відповідача, а на утримання дитини 1/10 частку доходів.
Заяви та клопотання учасників справи
Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подавали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Інших процесуальні дії у справі не вчинялося.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Як встановлено, позивачка та відповідач перебувають у шлюбі, який вони уклали 23 березня 2023 року (а.с. 5). Вони є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Сторонами у справі визнається і не оспорюється, що відповідач є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення, а позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, при цьому вони проживають разом.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що він отримує грошове забезпечення, розмір якого становить приблизно 100 00 грн. 00 коп. на місяць (а.с. 30).
Згідно відомостей про рух коштів по картковому рахунку відповідача вбачається, що останній періодично перераховує кошти на картковий рахунок своєї дружини, тобто позивачки, при цьому з червня 2025 року здійснює перерахування коштів в якості аліментів у на різні суми (а.с. 20-23).
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення коштів на утримання дитини (аліментів) за рішенням суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Оскільки саме позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, що сторони у справі визнають та не оспорюють, а відповідач хоча й проживає з ними разом, однак перебуває на військовій службі, при цьому домовленості між позивачкою та відповідачем щодо сплати останнім аліментів на дитину в позасудовому порядку не досягнуто, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхньої спільної дитини.
Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини разом з яким проживає дитина.
Згідно частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оскільки позивачкою заявлено про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання їхньої спільної дитини у частці від доходів відповідача, суд вважає за необхідне стягнути їх саме у вказаний спосіб.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує, що матір відповідача - ОСОБА_6 є пенсіонером за віком (а.с. 17-18) та згідно абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважається непрацездатною, а батько позивача - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно в силу положень частини другої статті 172, частини першої статті 202 СК України відповідач зобов'язаний утримувати свою матір.
Також суд враховує розмір отримуваного відповідачем щомісячного доходу (а.с. 30-31), відсутність відомостей про стан здоров'я відповідач і його спільної з позивачкою дитини, зокрема й відсутність відомостей про наявність у них певних захворювань, які потребують лікування.
За таких обставин суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання малолітньої ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки саме такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для утримання дитини позивачки та відповідача, тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) суд враховує наступне.
Положеннями частини другої статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно частини четвертої статті 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як встановлено судом позивачка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, відповідно на даний час вона не працює, здійснюючи догляд за дитиною. Відомості про отримання нею під час даної відпустки певних доходів відсутні. Відповідач знаходиться на військовій службі та отримує щомісячний дохід у вигляді грошового забезпечення, відповідно має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці.
Отже, суд вважає обгрунтованими вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання до досягнення їхньою спільною дитиною трьох років.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню та спосіб їх стягнення суд враховує положення частини першої статті 80 СК України якими визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
З таких обставин суд, враховуючи те, що позивачка просить стягнути аліменти на своє утримання з відповідача саме у частці від його доходів, беручи до уваги наявність у відповідача обов'язку утримувати свою непрацездатну матір та малолітню дитину, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання до досягненню їхньою донькою трьох років у розмірі 1/10 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню частково.
На підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів як на утримання дитини, так і на утримання позивачки необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 09 жовтня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи те, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти як на утримання їхньої дитини, так і на утримання самої позивачки, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сум платежу за один місяць, за період з 09 жовтня 2025 року по 08 листопада 2025 року.
Судові витрати
Оскільки позов підлягає задоволенню частково зі стягненням з відповідача аліментів у розмірі 4/15 (1/6 + 1/10), а заявлені позовні вимоги становили від доходів відповідача, при цьому позивачку було звільнено від сплати судового збору за подання позову, відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 645 грн. 97 коп. (4/15 х 1211 грн. 20 коп. / 1/2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання їхньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 (однієї десятої) частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2025 року і до досягнення їхньою донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 у межах сум платежу за один місяць, за період з 09 жовтня 2025 року по 08 листопада 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 645 (шістсот сорок п'ять) гривень 97 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко