Справа № 496/7055/25
Провадження № 3/496/3729/25
25 листопада 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області НПУ ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина Сирійської Арабської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
11.10.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 480321 за ч.5 ст. 126 КУпАП, відповідно до якого 11.10.2025 року о 12.00 год. за адресою траса а/д М-05 Київ - Одеса 452 км 800м, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував ТЗ «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії. Правопорушення вчинене повторно протягом року від 04.01.2025 року серії ЕНА № 3791019 за ст. 126 ч.2 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
03.11.2025 року на адресу суду від адвоката Дмитренко Р.М. який діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру на надання правничої допомоги та договору №31/10/25 про надання правової допомоги від 31.10.2025) надійшла заява про відкладення розгляду справи. Заяву було задоволено.
19.11.2025 року на адресу суду від адвоката Дмитренко Р.М. надійшли пояснення по справі у яких зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за кермом автомобіля Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був не законно зупинений працівниками Патрульної поліції 11.10.2025 на трасі Київ-Одеса 425 км. 800 м., порушуючи вимоги ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», де чітко передбачені підстави зупинки транспортного засобу. Під час перевірки документів працівниками Патрульної поліції було вирішено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за кермом автомобіля не маючи посвідчення відповідної категорії. До того ж, порушення правил вчинене повторно. Інспектором 1 взвод 2 рота 1 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області молодшим лейтенантом поліції Чулак Костянтином Георгійовичем не законно та протиправно складено протокол про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Звертає увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_1 володіє дійсним іноземним посвідченням водія виданими Сирійської Арабською Республікою від 11.05.2023. Таке посвідчення не підлягає легалізації на території України та є дійсним відповідно до Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року. Проте, дане посвідчення не було взято інспектором поліції до уваги, хоча ОСОБА_1 надав його для огляду. Як вбачається з протоколу, про цей факт інспектор поліції ОСОБА_2 не згадується, свідки не залучалися. При цьому, санкція статті 126 ч. 2 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка взагалі не має права керування таким транспортним засобом, тобто не має водійського посвідчення. Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути притягнутий до відповідальності за вказане правопорушення. Відповідно до абз. 1 п. 30 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) Особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Згідно із абз. 5 п. 30 цього ж Положення Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Починаючи з початку війни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає у Фдеративній Республіці Німеччина про ще є відповідні документи про проживання і що підтверджується відмітками про перетин кордону із проїзного документу. По даним відміткам також видно, що ОСОБА_1 перетинає кордон на авто. Посвідчення водія від 11.05.2023 діє на території країн Європейського союзу, де ОСОБА_1 на разі проживає і ним користується. ОСОБА_1 неодноразово за цей період пред'являв дане посвідчення в Україні іншим патрульним поліцейським, у яких питань щодо дійсності документу не виникало, до адміністративної відповідальності за це не притягували. З матеріалів справи вбачається, що у діях ОСОБА_1 відсутній умисел, адже він має діюче водійське посвідчення та був переконаний, що воно діє і на території України, оскільки користувався ним як в Україні так і у інших країнах та не перебуває в Україні на постійному проживанні. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_3 просить звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутністю складу правопорушення та закрити провадження у справі.
У судове засідання 25.11.2025 року ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Однак на адресу суду 25.11.2025 року від адвоката Дмитренко Руслана Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника.
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не є обов'язковою.
Отже, справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши на предмет обґрунтованості заперечення сторони захисту, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Диспозиція ч. 5 ст.126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті визначено, щo керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягне за собою адміністративну відповідальність.
Уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в провину ставиться порушення пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Указом Президії Верховної Ради ПВР УРСР «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» № 2614-VIII від 25.04.1974зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971, у редакції від 26.03.2006 було ратифіковано Конвенцію про дорожній рух (Відень, 08.11.1968).
Частиною 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції, будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції, дійсними на своїй території для керування автомобілем, що відповідає категорії чи категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення, за умови, що вказане посвідчення є дійсним та що воно видане іншою договірною стороною чи одним з її територіальних підрозділів або об'єднанням, уповноваженим на це цієї договірної сторони чи одним з її територіальних підрозділів.
До пояснень поданих до суду адвокатом Дмитренко Р.М. в інтересах ОСОБА_1 , долучена копія міжнародного водійського посвідчення № НОМЕР_3 SYR D/L A-1882692 терміном дії до 10.05.2028 року на ім'я ОСОБА_1 , що видане відповідно до Конвенції ООН про дорожній рух, що відбулася 1949 та 1968 року, які встановили правила та регулювання для міжнародних водійських документів.
Будь яких даних щодо недійсності вказаного посвідчення або про позбавлення Громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на території інших країн-учасників Конвенції, матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд враховує, що Сирія не є договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року.
Також, суд звертає увагу, що Україною не було ратифіковано Женевську Конвенцію про дорожній рух 1949 року, учасником якої є Сирія.
Разом з цим, згідно ч. 1, 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968), кожен водій автомобіля повинен мати водійське посвідчення. Договірні сторони будуть визнавати: 1) будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає вимогам Додатка 6 до цієї Конвенції.
Відповідно до ч. 4 Додатка 6 до Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968), в посвідченні в обов'язковому порядку зазначаються перераховані нижче відомості: 1) прізвище; 2) ім'я та по батькові значено в розділі; 3) дата і місце народження зазначено в розділі; 4) місце проживання; 5) орган, що видав посвідчення; 6) дата і місце видачі посвідчення; 7) дата закінчення дії посвідчення; 8) номер посвідчення; 9) підпис і/або штамп або печатку органу, що видав посвідчення; 10) підпис власника; 11) категорія або категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій. Крім того, до водійського посвідчення повинна додаватися фотографія власника.
Таким чином, надана копія водійського посвідчення ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 SYR D/L A-1882692 відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи у ньому виконані літерами латинського алфавіту, що також узгоджується з п.30 розділу Видача і обмін посвідчення водія «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, згідно якого особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Таким чином суд констатує, що у ході судового розгляду спростовано порушення ОСОБА_1 вимог пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, оскільки останнім на вимогу поліцейських було пред'явлено чинне посвідчення водія відповідної категорії, про що ним зазначалось ще на етапі складання протоколу, однак не було взято до уваги поліцейським на момент складання протоколу.
Таким чином, в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо доказів, як події, так і складу правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, є недоведеною.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Портна