Запорізької області
10.01.08 Справа № 11/542/07-22/6/08
Суддя Скиданова Ю.О.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт»
(69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)
до державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982)
про стягнення 3445,67 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Гуцуляк А.О., довіреність № 015/35 від 01.01.2008 р.;
від відповідача: не з'явився
Заявлені позовні вимоги про стягнення з державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит» на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт» 1680,00 грн. основного боргу, 1512,00 грн. пені по Договору оренди № 804/59027/02 від 01.03.2005 р., 200,92 грн. збитків від інфляції та 52,75 грн. 3% річних.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 1876 від 26.11.2007 р. справу № 11/542/07 було передано для розгляду судді Скидановій Ю.О. Ухвалою від 28.11.2007 р. справа прийнята суддею до свого провадження, присвоєно № 11/542/07-22/6/08, судове засідання призначено на 10.01.2008 р.
У судовому засіданні 10.01.2007 р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.
За клопотанням позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 549, 550, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст. 193, ГК України, пояснив суду, що 01.03.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 804/59027/02, відповідно до якого ВАТ “Укрграфіт» передав в оренду, а ДЗ “Вуглекомпозит» прийняв в орендне користування будівлю цеху № 3 корпус № 5 інв. № 1011503а, що знаходиться на земельній ділянці площею 13000,2 мІ, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, 31а.
Позивач, посилаючись на акт приймання-передачі, стверджує, що на виконання умов Договору передав у користування відповідачу дане приміщення, а відповідач його прийняв та за умовами п.п. 1.1, 3.1 Договору мав оплачувати щомісячну орендну плату у розмірі 1680,00 грн. не пізніше 25 днів після отримання рахунку або платіжної вимоги.
09.08.2006 р. позивач надіслав на адресу відповідача рахунок № 52255 від 31.07.2006 р. на оплату оренди за липень 2006 р.. Посилаючись на поштове повідомлення, позивач стверджує, що відповідач отримав рахунок 11.08.2006 р. Але у порушення умов Договору відповідач не оплатив виставлену позивачем суму орендної плати за даним рахунком, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 1680,00 грн..
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 1680,00 грн..
Крім того, посилаючись на п. 4 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1512,00 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 200,92 грн., 3% річних у сумі 52,75 грн..
У судове засідання 10.01.2008 р. представник відповідач не з'явився, документи, витребувані ухвалою від 28.11.2007 р., необхідні для розгляду справи, не надав.
Згідно з п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідач по справі № 11/542/07-22/6/08 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний був направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача від 01.11.2007 р., відповідно до якого він визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій і пені просить суд відмовити у зв'язку з тим, що борг з'явився у зв'язку з форс-мажорними обставинами та не міг бути виплачений у зв'язку з не залежними від відповідача обставинами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд
правовідносини сторін врегульовані договором оренди № 804/59027/02 від 01.03.2005 р., укладеним між позивачем та відповідачем, відповідно до п. 1.1 якого ДЗ “Вуглекомпозит» (орендар, відповідач у справі) приймає від ВАТ “Український графіт» (орендодавець, позивач у справі) в орендне користування приміщення цеху № 3 корпус № 5 інв. № 1011503а, що знаходиться на земельній ділянці площею 13000,2 мІ, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, 31а. Розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ становить 1680,00 грн.
Строк дії Договору згідно з п. 1.2.Договору з 01.03.2005 р. по 01.02.2006 р.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату не пізніше 25 днів після отримання рахунку або платіжної вимоги.
У відповідності до приписів Договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 52255 від 31.07.2006 р. на оплату оренди за липень 2006 р. на суму 1680,00 грн. (копія в матеріалах справи), що підтверджується поштовим повідомленням від 11.08.2006 р. (копія в матеріалах справи).
Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов'язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.
У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав своє грошове зобов'язання по оплаті орендних платежів за липень 2006 р. за Договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач свої зобов'язання по Договору виконав неналежним чином, не оплативши орендні платежі за липень 2006 р. за Договором, документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1680,00 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.
За загальний період з 06.09.2006 р. по 16.07.2007 р. позивачем нараховано відповідачу 52,75 грн. 3% річних, а за період з вересня 2006 р. по червень 2007 р. 200,92 грн. інфляційних втрат.
Судом у судовому засіданні розрахунок зазначених сум інфляційних втрат та 3% річних перевірений. Судом встановлено, що сума інфляційних втрат розрахована позивачем вірно та визнана такою, що підлягає задоволенню. Сума 3% річних нарахована невірно. У судовому засіданні судом дана сума перерахована. Таким чином, підлягає задоволенню сума 3% річних у розмірі 43,22 грн.
Крім того, відповідно до ст.ст. 231, 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 06.09.2006 р. по 04.03.2007 р. нараховано відповідачу 1512,00 грн. пені.
Згідно з п. 4 Договору за несвоєчасне виконання платежів нараховується пеня у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Встановлено, що розрахунок суми пені зроблено позивачем без урахування приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме, не застосована норма даного Закону, відповідно до якої пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Судом сума пені перерахована у відповідності до Закону. Отже, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 140,06 грн.
Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами за Договором не було обумовлено звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку наявності форс-мажорних обставин.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Вивчивши надані відповідачем в підтвердження форс-мажорних обставин документи, суд дійшов висновку, що дані обставини не є такими, що розуміються в сенсі вищевказаної статті ЦК України.
Крім того, відповідачем взагалі не доведено того, що внаслідок зазначених ним обставин він був не в змозі виконати своє грошове зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У частині стягнення пені та 3% річних позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; р/р 26007976712507 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; р/р 26008900301 в АБ “Металург», МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 1680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 140 (сто сорок) грн. 06 коп. пені, 200 (двісті) грн.. 92 коп. інфляційних втрат, 43 (сорок три) грн. 22 коп. три відсотки річних, 61 (шістдесят одну) грн. 20 коп. - витрат на сплату державного мита, 70 (сімдесят) грн. 80 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.01.2008 р..
Суддя Ю.О. Скиданова