Справа № 750/3403/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/521/25
Категорія - - ч.2 ст.191 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№42021272010000175 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1 , незаміжня, освіта вища, працює головним спеціалістом в Управлінні ПФУ в Чернігівській області, раніше не судима,
засуджена за ч.2 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Чернігівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 222413 грн 94 коп.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 9610,72 грн процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що розпорядженням Президента України №501/2015-рп від 28.04.2015 ОСОБА_9 призначено головою Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Городнянська РДА). Згідно з розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації № 239-к від 05.05.2015 ОСОБА_9 приступила до виконання повноважень голови 06.05.2015.
ОСОБА_9 , будучи представником влади як голова Городнянської районної державної адміністрації, яка у відповідності до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, виконуючи обов'язки зі здійснення керівництва трудовим колективом, а також управління державним майном, постійно обіймала в органі державної влади посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і була службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 Кримінального кодексу України.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації серед іншого: здійснює керівництво діяльності відповідної місцевої державної адміністрації та несе відповідальність за виконання покладених на місцеву державну адміністрацію завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляє місцеву державну адміністрацію у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; укладає та розриває контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважує на це своїх заступників; в межах затверджених бюджетів виступає розпорядником коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням; здійснює інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до функціональних повноважень голови, першого заступника голови, заступника голови, керівника апарату Городнянської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Городнянської РДА № 804 від 21.12.2017, на ОСОБА_9 покладено зокрема такі обов'язки:
- відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» очолює районну державну адміністрацію, формує і здійснює керівництво нею, забезпечує виконання покладених на адміністрацію завдань і здійснення нею своїх повноважень;
- забезпечує на території району дотримання Конституції України, законів України, виконання актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розпоряджень голови облдержадміністрації, інших органів виконавчої влади;
- у межах затверджених бюджетів виступає розпорядником коштів районної державної адміністрації, використовуючи їх лише за цільовим призначенням.
Однак, ОСОБА_9 , працюючи на посаді голови Городнянської РДА, у порушення вищезгаданих нормативно-правових актів, використала своє службове становище та повноваження для вчинення корупційного злочину, за наступних обставин.
Розпорядженням Президента України від 19.12.2019 № 554/2019-рп «Про звільнення ОСОБА_11 з посади голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області» звільнено ОСОБА_9 з посади голови Городнянської РДА у зв'язку із закінченням строку повноважень Президента України. На підставі вказаного розпорядження, головним спеціалістом по роботі з персоналом апарату державної адміністрації ОСОБА_12 28.12.2019 підготовлено проект розпорядження голови Городнянської РДА «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 », в якому вказано як підставу припинення повноважень ч.2 ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Підготовлений проект розпорядження подано на підпис ОСОБА_9 , проте вона відмовилась його підписувати, про що комісією Городнянської РДА 08.01.2020 складено і підписано відповідний Акт про ознайомлення та відмову від підписання розпорядження голови Городнянської районної державної адміністрації.
У подальшому, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, 02.01.2020 самостійно підготувала, підписала та видала Розпорядження №1-к «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 » від 02.01.2020 відповідно до розпорядження Президента України від 19.12.2019 №554/2019-рп, на підставі ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.5 ч.1 ст.41, ст.44, ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого припинено її повноваження на посаді голови Городнянської районної державної адміністрації у зв'язку із закінченням строку повноважень Президента України.
Пунктом 2.1 розпорядження №1-к від 02.01.2020 ОСОБА_9 передбачено виплатити вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
При цьому, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що відповідно до Розпорядження Президента України від 19.12.2019 №554/2019-рп, ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» її звільнено із посади у зв'язку із припиненням повноважень Президента України, та що посада голови місцевої державної адміністрації є строковою, оскільки повноваження голови нерозривно пов'язані зі строком повноважень Президента України, рішенням якого ці повноваження були надані, у своєму розпорядженні від 02.01.2019 №1-к безпідставно послалась на п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України як на підставу звільнення, що і стало підставою для нарахування їй вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, згідно зі ст.44 Кодексу законів про працю України.
У подальшому, ОСОБА_9 , з метою приховати свій злочинний намір, не надала проект свого розпорядження до структурних підрозділів районної державної адміністрації для погодження та проведення правової експертизи, та звернулась до начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Городнянської РДА ОСОБА_13 , надавши їй копію розпорядження від 02.01.2020 №1-к, з вимогою провести нарахування та здійснити виплату їй вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Виконуючи письмове розпорядження голови Городнянської РДА ОСОБА_9 від 02.01.2020 №1-к «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 », не будучи обізнаною про її злочинні наміри, начальник відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Городнянської РДА ОСОБА_13 , 14.01.2020 та 15.01.2020 здійснила розрахунок заробітної плати за січень, на підставі якого в січні 2020 року ОСОБА_9 безпідставно нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі 222413 грн 94 коп.
На підставі розпорядження голови Городнянської РДА ОСОБА_9 від 02.01.2020 №1-к «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 », всупереч вимогам ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.2 Постанови КМУ «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 20.04.2016 №304 зі змінами, п.29 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 №228 зі змінами, голова Городнянської РДА ОСОБА_9 у січні 2020 незаконно заволоділа бюджетними коштами в сумі 222413 грн 94 коп, незаконно отримавши їх в якості вихідної допомоги при звільненні.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю за січень 2020 року, особовим рахунком за 2020 рік голові Городнянської РДА ОСОБА_9 у січні 2020 року нараховано вихідну допомогу при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку в сумі 222413 грн 94 коп, яка фактично перерахована на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» філії Чернігівського обласного управління м. Городня, яку остання отримала.
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подав в інтересах обвинуваченої апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 . В обґрунтування скарги послався на відсутність у діях його підзахисної прямого умислу, як це передбачає склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України. Зазначив, що ОСОБА_9 на момент підписання розпорядження не могла знати про позицію Верховного Суду зі спірного питання. Апелянт вказує, що Чернігівська обласна державна адміністрація не тільки не заперечувала проти ухвалення розпорядження про нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні голів районних державних адміністрації області, а й виділяла додаткові кошти на відповідні виплати, при чому не лише Городнянській РДА, а й усім іншим райдержадміністраціям Чернігівської області. Крім того, розпорядження «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 » від 02.01.2020 на даний час є чинним та ніким не було скасовано.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачену ОСОБА_9 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За змістом ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що 02.01.2020 була звільнена з посади голови Городнянської РДА згідно Розпорядження Президента України від 19.12.2019. Вона підписала розпорядження про своє звільнення із зазначенням про виплату вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку законно, оскільки таким чином звільнялись всі голови районних державних адміністрацій. З цього питання обвинувачена консультувалась з Чернігівською ОДА і їй в усній формі погодили виплату. У другій половині січня 2020 року надійшли кошти і ОСОБА_9 їх отримала.
Згідно з положеннями ст.94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано, надано обґрунтовану оцінку як кожному окремо взятому доказу, так і доказовій базі в цілому.
Упродовж розгляду справи місцевий суд, з'ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, встановив факт вчинення кримінального правопорушення й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.
Усупереч твердженням сторони захисту, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст.191 КК України, отримані в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані, в силу ст.84 КПК України, є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які б свідчили про протилежне, та про істотне порушення судом приписів ст.94 цього Кодексу, обвинуваченою та її захисником не наведено.
Незважаючи на заперечення обвинуваченою ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, її винуватість знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 показала, що працювала в 2019-2020 в Городнянській РДА у відділі з питань корупції. Надходило розпорядження про звільнення ОСОБА_9 . Відділ кадрів мав готувати документи. Вона розпорядження, яке передбачало виплату обвинуваченій коштів при звільненні, не погоджувала. Було спірне питання стосовно виплат при звільненні, вони були не зовсім законні, тому не погодила. Також ОСОБА_14 зверталась до НАЗК про можливий конфлікт інтересів, готувала доповідні, попереджала ОСОБА_9 щодо незаконності таких виплат. Відповідь НАЗК не отримала, оскільки також звільнилась.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні місцевого суду показала, що працювала керівником апарату Городнянської РДА. Надійшло Розпорядження Президента України про звільнення ОСОБА_9 з посади голови РДА, після чого був підготовлений проект розпорядження про звільнення, але обвинувачена запропонувала свій проект розпорядження, який і підписала. Різниця була у виплаті шестимісячного середнього заробітку при звільненні. Юрист Городнянського РДА щодо цієї виплати написала заперечення. У такому випадку, інші служби вивчають це питання і приймають рішення, підписувати розпорядження чи ні. Є регламент, де передбачений порядок візування. Розпорядження, підготовлене обвинуваченою, ОСОБА_15 не візувала, оскільки були сумніви щодо законності передбачених виплат, враховуючи і заперечення юриста. Всі копії розпоряджень направляються в ОДА та НАЗК. ОСОБА_9 не підписала проект розпорядження без виплат, який підготувала кадрова служба, а подала своє розпорядження, яке передбачало виплату їй вихідної допомоги, і його підписала лише вона. Процедура погодження не була дотримана, регламент був порушений. Був висновок юриста, що розпорядження ОСОБА_9 не відповідає вимогам закону. Обвинувачена бачила цей висновок, але прийняла рішення і підписала своє розпорядження про звільнення, яке передбачало виплату їй вихідної допомоги.
Допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_12 показала, що в 2019-2021 роках працювала головним спеціалістом по роботі з персоналом Городнянської РДА. Вона готувала розпорядження на підставі Розпорядження Президента України про звільнення ОСОБА_9 з посади голови Городнянської РДА, на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», і подала на підпис. Є перелік осіб, які погоджують розпорядження, якщо всі погодять, тоді подає на підпис голові. Розпорядження готувала на підставі законодавства, проводили консультації, всі погодили і вона подала голові. Але ОСОБА_9 не підписала, а винесла інше розпорядження, яке вона також подала на погодження іншим спеціалістам РДА. Це розпорядження погоджувати відмовились, оскільки в ньому були додаткові статті щодо грошових виплат, які не відповідали закону. В проекті розпорядження, яке готувала ОСОБА_12 , була лише стаття про звільнення ОСОБА_9 , без виплат. В ОДА надсилали розпорядження, але відповіді не отримали.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції показала, що у 2019 році працювала начальником загального відділу організаційної роботи та контролю Городнянської РДА. Розпорядження про звільнення з посади голови ОСОБА_9 готувала кадрова служба. Є інструкція з діловодства та Регламент, відповідно до яких проект розпорядження надають на погодження юридичному відділу, керівнику апарату, головному бухгалтеру. Розпорядження кадрової служби вона погодила, а інше, яке підготувала ОСОБА_9 , ні, оскільки воно передбачало грошові виплати при звільненні. Таке розпорядження ніхто не погодив і вона також, був висновок юриста щодо незаконності цих виплат, з яким всі погодились.
Допитана в якості свідка ОСОБА_17 у судовому засіданні місцевого суду показала, що працювала заступником голови Городнянської РДА у 2016-2020 роках. У 2019 році в зв'язку з обранням Президента України була зміна керівних посад. Проект розпорядження про звільнення готує керівник апарату, а вона лише погоджує разом з іншими особами. На той час виконувала обов'язки голови Городнянської РДА, не могла не погодити розпорядження, оскільки воно стосувалось й інших питань. Вона ознайомлювалась з розпорядженням, кошти для виплат надала ОДА. Розпорядження стосувалось виплат ОСОБА_9 шестимісячного заробітку при звільненні з посади. ОСОБА_17 було відомо, що керівник апарату зверталась до Чернігівської ОДА, НАЗК щодо законності такого розпорядження.
Окрім показів свідків, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину також підтверджується сукупністю досліджених у порядку, встановленому ст.358 КПК України, та перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
- рапортом прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_18 про виявлене у ході вивчення стану дотримання бюджетного законодавства на території району правопорушення колишньою головою Городнянської РДА ОСОБА_9 , яка діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа бюджетними коштами, в зв'язку з чим прокурор пропонує внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України;
- листом В.о. голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 07.09.2021 за №01-22/1987, про направлення копій документів до Чернігівської окружної прокуратури на запит №5411ВИХ-21 від 06.09.2021, згідно з яким до прокуратури були направлені наступні документи:
копія Розпорядження Президента України «Про звільнення ОСОБА_11 з посади голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області» від 19.12.2019 №554/2019-рп;
копія розпорядження голови Городнянської РДА №1-к від 02.01.2020 ОСОБА_19 «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 », яке підписано ОСОБА_9 , з яким ознайомлена ОСОБА_20 , та яке не містить підписів погодження відповідними працівниками;
копія Акту про ознайомлення та відмову від підписання розпорядження голови Городнянської РДА, який підписано відповідними працівниками 08.01.2020;
копія розпорядження «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 », без дати, номеру та підпису голови ОСОБА_19 та містить підписи погодження подання відповідних працівників від 28.12.2019;
копія висновку до проекту розпорядження голови районної державної адміністрації «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 » за підписом головного спеціаліста-юрисконсульта апарату райдержадміністрації ОСОБА_21 від 28.12.2019;
копія доповідної записки про можливий конфлікт інтересів, адресованої заступнику голови райдержадміністрації ОСОБА_17 уповноваженою особою з питань запобігання корупції Городнянської РДА ОСОБА_22 ;
копія повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів від 02.10.2020 №01-31/16, направлене уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції Городнянської РДА ОСОБА_23 , адресоване до НАЗК;
копія листа Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції НАЗК «Про розгляд повідомлення», адресованого уповноваженій особі з питань запобігання та виявлення корупції Городнянської РДА ОСОБА_24 ;
- листом керівника апарату Чернігівської РДА від 21.01.2022 №01-24/174 про надання копій документів старшому слідчому СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_25 згідно з яким слідчому були направлені наступні документи:
копія розпорядження №33-к від 06.05.2015 «Про ОСОБА_9 »., відповідно до якого ОСОБА_9 на підставі розпорядження Президента України від 28 квітня 2015 року №501/2015-рп, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 05.05.2015 №239-к приступила до виконання повноважень голови Городнянської районної державної адміністрації з 06 травня 2015 року;
копія Розпорядження Президента України «Про звільнення ОСОБА_11 з посади голови Городнянської РДА Чернігівської області» від 19.12.2019 №554/2019-рп;
копія візування Розпорядження Президента України від 19.12.2019 №554/2019-рп, згідно якого ОСОБА_9 надає ОСОБА_12 вказівку до розробки проекту розпорядження про складання повноважень;
копія розпорядження голови Городнянської РДА №1-к від 02.01.2020 ОСОБА_19 «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 », яке підписано ОСОБА_9 , з яким ознайомлена ОСОБА_20 , та яке не містить підписів погодження подання відповідними працівниками;
копія особового рахунку ОСОБА_9 за 2019 рік;
копія особового рахунку ОСОБА_9 за 2020 рік;
копія табелю обліку використання робочого часу за січень 2020 року;
копія списку перерахувань в банк №5 заробітної плати за січень 2020, виплата заробітної плати, зокрема ОСОБА_9 в сумі 49200,00 грн.;
копія списку перерахувань в банк №10 заробітної плати за січень 2020, виплата зарплати ОСОБА_9 в сумі 178879,22 грн.;
копія зведеної відомості сум для зарахування на рахунки, зарплата за ІІ половин січня щодо ОСОБА_9 в сумі 69,26 грн.;
архівна копія розпорядження Городнянської РДА №804 від 21.12.2017 за підписом голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 «Про функціональні повноваження голови, першого заступника голови, заступника голови та керівника апарату райдержадміністрації»;
- протоколом огляду документів від 19.02.2022, відповідно до якого слідчим було оглянуто документи, отримані на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова, що перебували у володінні Чернігівської районної державної адміністрації, а саме: Розпорядження голови Городнянської РДА ОСОБА_9 №33-к від 06.05.2015; Розпорядження №804 від 21.12.2017 «Про функціональні повноваження голови, першого заступника голови, заступника голови та керівника апарату райдержадміністрації»; функціональні повноваження голови, першого заступника голови, заступника голови та керівника апарату райдержадміністрації; додаток №2 до розпорядження; розподіл повноважень щодо координації діяльності сіль(міськ) виконкомів; розпорядження голови Городнянської РДА ОСОБА_9 №1-к від 02.01.2020; Розпорядження Президента України №554/2019-рп від 19.12.2019; особові рахунки ОСОБА_9 за 2019 та 2020 рік; документація щодо змін до кошторису Городнянської РДА за грудень 2019 та січень 2020 року на 26 арк.; розрахунково-платіжна відомість за січень 2020 року; зведена відомість сум для зарахування на рахунки; список перерахування в банк №10 на 1 арк.; список перерахування в банк №5 на 1 арк.; платіжні доручення №420 від 15.01.2020; платіжні доручення №416 від 14.01.2020; платіжні доручення №3 від 28.01.2020; табель обліку робочого часу; особова справа №113 ОСОБА_9 на 116 арк., яка містить, зокрема: Розпорядження Президента України по призначення №501/2015-пр від 28.04.2015; Копія Розпорядження №239-к від 05.05.2015; Розпорядження №239-к від 05.05.2015; Розпорядження від 06.05.2015 №33-к; Копія Розпорядження №1-к від 02.01.2020; Акт про ознайомлення та відмову від підпису розпорядження голови Городнянської районної адміністрації; Проект Розпорядження Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 ; Висновок до проекту розпорядження голови районної державної адміністрації «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 »; Копія висновку до проекту розпорядження голови державної районної адміністрації «про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 »; Доповідна записка про можливий конфлікт інтересів; резолюція; Лист; Повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів; опис документів, що є в особовій справі; Копія листа НАЗК;
- висновком експерта №СЕ-19/125-22/2350-ЕК від 25.05.2022 з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого документально підтверджуються висновки спеціаліста управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області Державної аудиторської служби України, зазначені у довідці (висновку) від 15.02.2022 (за супровідним листом від 15.02.2022 №262515-17/637-2022), в частині розміру нарахування та виплати голові Городнянської РДА ОСОБА_9 вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку в січні 2020 року в сумі 222413,94 грн. В описовій частині висновку зокрема зазначено, що згідно наданих документів виплати голови Городнянської РДА за січень 2020 року ОСОБА_9 складає 228148 грн 48 коп, відповідно до наданих на дослідження платіжних доручень, перерахування коштів Городнянською райдержадміністрацією на отримувача ОПЕРВ Чернігівське обласне управління Ощадного банку, з відмітками про оплату фінансовою установою (ГУ ДКСУ у Чернігівській області), за умови, що інформація про у платіжних дорученнях є достовірною, а саме:
від 14.01.2020 №416, згідно з якими з особового рахунку № НОМЕР_2 на особовий рахунок № НОМЕР_3 , надійшли грошові кошти у загальній сумі 62603,62 грн з призначенням платежу: «7951010;2111; Зарахування на карткові рахунки заробітної плати за січень 2020 рік»;
від 15.01.2020 № НОМЕР_2 на особовий рахунок № НОМЕР_3 , надійшли грошові кошти у загальній сумі 178879,22 грн з призначенням платежу: «7951010;2111; Зарахування на карткові рахунки заробітної плати за січень 2020 рік»;
від 28.01.2020 №3, згідно з якими з особового рахунку № НОМЕР_2 на особовий рахунок № НОМЕР_3 , надійшли грошові кошти у загальній сумі 3800,32 грн з призначенням платежу: «7951010;2111; Зарахування на карткові рахунки заробітної плати за 2 половину січня».
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_9 за ч.2 ст.191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника на недоведеність «поза розумним сумнівом» винуватості його підзахисної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки в повному обсязі спростовуються матеріалами кримінального провадження, та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення кримінальної відповідальності.
Так, колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 у справі «Авшар проти Туреччини» - п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 у справі «Кобець проти України» - п.43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно оцінив досліджені в судовому засіданні докази з точки зору достовірності, допустимості та належності, а в ході проведення дослідження доказів при апеляційному розгляді встановлено, що досліджені докази, на які посилається орган досудового розслідування, отримані у встановленому порядку та об'єктивно, в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_9 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, поза розумним сумнівом.
Частиною 2 статті 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати, тощо. Закінченим це кримінальне правопорушення визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.
На відміну від привласнення і розтрати, для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.
Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Отже, обвинувачена ОСОБА_9 мала усвідомлювати протиправність своїх дій, а саме неможливість застосування положень пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю до посадових осіб органів державної влади.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_9 у кінці 2019 року - на початку 2020 року не могла знати, що посада голови районної державної адміністрації не є строковою, а тому на неї не розповсюджується п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, через що у останньої не було прямого умислу на вчинення вказаних дій, є безпідставними.
Так, частиною 3 ст.118 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Тобто, посада голови районної державної адміністрації є строковою, повноваження голови нерозривно пов'язані зі строком повноважень Президента України, рішенням якого ці повноваження були надані (такі ж висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №540/1668/19 та від 30.01.2020 у справі №815/3200/16).
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» №586-ХІV, згідно з частиною 2 статті 8 якого - голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Наведене правило відображене також у Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення яких здійснюється Президентом України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298.
Статтею 8 Закону N586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Статтею 9 Закону № 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації» (станом на грудень 2019 року) встановлено, що повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Прем'єр-міністра України 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради; 4) з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України; 5) з ініціативи Президента України (частина 2 статті 9). У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій (частина 4 статті 9 Закону № 586-ХІV).
Тобто, питання, пов'язані з призначенням та припиненням повноважень голів місцевих державних адміністрацій, врегульовані спеціальним Законом №586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації», яким передбачено право новообраного Президента України в установленому законодавством порядку призначати нових голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їх повноваження, у зв'язку із закінченням повноважень попереднього Президента України на підставі подання Кабінету Міністрів України.
А відтак, твердження захисника про можливість поширення норм трудового законодавства на випадок звільнення ОСОБА_9 з посади голови районної державної адміністрації і, як наслідок, законність винесеного нею розпорядження, є безпідставними (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №540/1668/19).
Застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України у разі припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій не допускається.
Довідкою (висновком) від 15.02.2022 начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Північного офісу Держаудитслужби Чернігівської області ОСОБА_26 , якою проведено дослідження дотримання працівниками Городнянської РДА вимог законодавства в частині використання бюджетних коштів під час нарахування та виплати ОСОБА_9 вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного заробітку, підтверджується порушення вимог ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 20.04.2016 №304 зі змінами. Наслідком такого порушення стало безпідставне нарахування та виплата голові Городнянської РДА ОСОБА_9 вихідної допомогу при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку в січні 2020 року в сумі 222413,94 грн.
Вищенаведений висновок спеціаліста управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області також підтверджується й висновком експерта №СЕ-19/125-22/2350-ЕК від 25.05.2022.
Посилання сторони захисту на повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції, де у відповіді на лист уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції Городнянської РДА агентство наголошувало на правомірність дій ОСОБА_9 , не заслуговує на увагу, оскільки зазначена відповідь не свідчить про невинуватість обвинуваченої, так як в ній зроблено висновок про відсутність у ОСОБА_9 дискреційних повноважень на встановлення і визначення розміру вихідної допомоги при виданні розпорядження від 02.01.2020 №1-к.
Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням вимог Кодексу, а також Регламенту Городнянської РДА, виходить за межі компетенції Національного агентства. Тобто законність видання такого Регламенту Департаментом моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, не встановлювалась.
Зазначене також підтверджується відповіддю керівника Департаменту запобігання конфлікту інтересів №30-12/10057-22 від 23.02.2022, згідно з якою Національне агентство, будучи наділеним повноваженнями з надання роз'яснень щодо наявності конфлікту інтересів та вжиття заходів реагування за фактами порушень вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, не вирішує питання правомірності та законності прийняття управлінських рішень як таких.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.
ОСОБА_9 , як голові районної державної адміністрації, достеменно було відомо про порядок документообігу в органах державної влади, їх порядок оформлення, реєстрації, проте процедуру погодження нею не було виконано, що підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження, показаннями свідків та самої обвинуваченої, яка в судовому засіданні показала, що після отримання розпорядження був підготовлений проект про звільнення в двох варіантах - з виплатою вихідної допомоги та без такої. Юрист Городнянської РДА не погодила розпорядження з виплатою коштів, бо вважала, що така виплата неправомірна. Однак, ОСОБА_9 мала іншу позицію з цього питання і підписала те розпорядження, в якому була передбачена виплата їй вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку, й не цікавилась чи було це розпорядження погоджено іншими структурними підрозділами.
Отже, ОСОБА_9 , будучи службовою особою, використала свою посаду, впливовість для видачі відповідного розпорядження, що підтверджується як письмовими доказами, так і показаннями свідків, які вказували, що ОСОБА_9 одноособово, без погодження з відповідними структурними підрозділами, видала розпорядження, в якому зазначила про виплату їй вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Також апелянт вказував, що згідно чинного на той час законодавства - ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законом. Погодження проектів розпоряджень, згідно цієї норми було передбачено виключно для проектів розпоряджень нормативно-правового характеру, яким видане розпорядження ОСОБА_9 не являється, а отже його погодження або не погодження керівниками структурних підрозділів РДА не мало жодного значення.
Проте, дані доводи захисника є непереконливими, з наступних міркувань.
Як вже було зазначено вище, обвинувачена ОСОБА_9 у своїх показаннях пояснювала, що після отримання розпорядження був підготовлений проект про звільнення в двох варіантах - з виплатою вихідної допомоги та без такої. Юрист Городнянської РДА не погодила розпорядження з виплатою коштів, бо вважала, що така виплата неправомірна. Але ОСОБА_9 підписала те розпорядження, в якому була передбачена виплата їй вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Тобто, обвинувачена була обізнана про необхідність погодження вказаного розпорядження. Її було відомо і про заперечення головного спеціаліста-юрисконсульта апарату райдержадміністрації ОСОБА_21 , і про те, що її варіант розпорядження не був погоджений відповідними структурними підрозділами. Проте, вона свідомо підготувала та підписала свій варіант розпорядження.
Водночас, свідоме підписання ОСОБА_9 розпорядження, не погодженого відповідно до Регламенту, стало підставою для перерахування коштів, внаслідок чого було незаконно витрачено кошти з бюджету РДА. Обізнаність обвинуваченої з законодавчими та локальними актами в сфері її роботи на займаній посаді, є свідченням наявності в діях ОСОБА_9 прямого умислу на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Також, про це свідчить і акт про ознайомлення та відмову від підписання розпорядження голови Городнянської районної державної адміністрації, згідно з яким 27.12.2019 головним спеціалістом по роботі з персоналом апарату райдержадміністрації ОСОБА_12 був розроблений проект розпорядження голови Городнянської РДА «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 » з посиланням на ч.2 ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», з яким 28.12.2019 були ознайомлені та який погодили в установленому законодавством порядку всі необхідні посадові особи та служби Городнянської РДА, було надано такий на підпис голові райдержадміністрації ОСОБА_9 .
Однак, ОСОБА_9 його не підписала, а натомість надала інший проект розпорядження, з посиланням на ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.5 ч.1 ст.41, ст.44, ч.1 ст.83 КЗпП України, для реєстрації та виконання. До проекту, підготованого ОСОБА_9 , було надано висновок головного спеціаліста-юрисконсульта від 28.12.2019 та висновок уповноваженої особи із запобігання та виявлення корупції 02.01.2020, і такий не було погоджено іншими посадовими особами, про що було повідомлено голову РДА.
02.01.2020 головою підписано та зареєстровано розпорядження «Про припинення повноважень голови адміністрації ОСОБА_9 » без погодження відповідальних осіб та служб райдержадміністрації.
Тобто, ОСОБА_9 ще з 28.12.2019 була обізнана про існування висновку головного спеціаліста-юрисконсульта щодо неправомірності посилань у розпорядженні на п.5 ч.1 ст.41, ст.44, ч.1 ст.83 КЗпП України, на підставі яких зазначалось про виплату ОСОБА_9 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, проте свідомо підготувала та одноособово, без погодження з іншими відповідальними особами, підписала розпорядження №1-к від 02.01.2020, на підставі якого в подальшому в січні 2020 нею було отримано вихідну допомогу в сумі 222413,94 грн.
Стороною захисту на підтвердження невинуватості обвинуваченої ОСОБА_9 було надано лист начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 14.07.2022 за №01-01-32/3523 «Про надання інформації», відповідно до якого повідомлено, що Чернігівською обласною державною адміністрацією рішення щодо скасування розпорядження голови Городнянської районної державної адміністрації від 02.01.2020 №1-к «Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_9 » не приймались.
Разом з тим, наявність, станом на 14.07.2022, чинного, нескасованого розпорядження ОСОБА_9 про звільнення із зазначенням в ньому про виплату вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, не свідчить про автоматичну відсутність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, як на це вказує сторона захисту, оскільки нею, як службовою особою з використанням свого службового становища, умисно і безпідставно отримана вихідна допомога при звільненні.
Є безпідставними й доводи сторони захисту про те, що законність розпорядження про звільнення ОСОБА_9 №1-к від 02.01.2020 підтверджена тим, що дане розпорядження також не було скасовано судом або Президентом України.
Відповідно до вимог «Порядку розгляду питань, пов'язаних із підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України», затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 №298, копія розпорядження про звільнення ОСОБА_9 мала бути надіслана до Офісу Президента України у триденний строк після його видання та вочевидь надсилалась до Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки ОДА виділялись додаткові кошти на відповідні виплати. Проте зазначений Порядок не містить жодного посилання на те, що зазначене розпорядження необхідно надіслати з метою перевірки його законності.
Посилання захисника на те, що Чернігівська обласна державна адміністрація не тільки не заперечувала проти ухвалення даного розпорядження, а й виділяла додаткові кошти на відповідні виплати, при чому не лише Городнянській РДА, а й усім іншим районним державним адміністраціям Чернігівської області, не впливає на суть висунутого ОСОБА_9 обвинувачення та не спростовує наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, оскільки, як вже зазначалось вище, таке розпорядження не перевірялось на предмет підстав законності, і шкода в даному випадку завдана юридичні особі - Чернігівській районній державній адміністрації.
Також, колегія суддів не бере до уваги посилання сторони захисту на те, що в січні 2020 року ОСОБА_9 не могла достовірно знати про те, що її посилання на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України є безпідставним, так як лише 10.07.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі №573/1020/22, в якій зазначено про те, що «додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 ч.1 ст.41 КЗпП України - припинення повноважень члена виконавчого органу товариства (правління, дирекції, тощо у розумінні ч.4 ст.99 ЦК України), поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб - господарських товариств; повноваження посадових осіб юридичних осіб публічного права, зокрема органів держаної влади та місцевого самоврядування (та інших, створених відповідно до частин других статей 167, 168, 169 ЦК України), на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України припиненню не підлягають..», а тому приймаючи розпорядження в січні 2020 року, як і будь-хто інший, не могла знати про те, якою буде позиція Великої Палати Верховного Суду в липні 2024 року.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_9 не підписала проект розпорядження від 28.12.2019, підготовлений головним спеціалістом по роботі з персоналом апарату райдержадміністрації ОСОБА_12 , який було погоджено відповідно до Регламенту відповідними посадовими особами, і яким не передбачалась виплата вихідної допомоги. Обвинувачена знала про існування висновку, процедуру погодження розпорядження з відповідними відповідальними особами та службами райдержадміністрації. Разом з тим, 02.01.2020 видала та підписала свій варіант розпорядження №1-к без відповідного погодження. При цьому, норми діючого законодавства про працю, які діяли на час вчинення злочину чинні й на даний час, зміни до таких норм не приймалось. До того ж головним юрисконсультом заперечувалась правомірність посилання в розпорядженні на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України стосовно виплати вихідної допомоги.
А тому посилання сторони захисту на існування різної судової практики на час видання розпорядження та на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024, тобто необізнаність ОСОБА_9 в 2020 році про неможливість отримання вихідної допомоги з цих підстав, є неспроможними.
Отже, враховуючи вищевикладене, оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв'язку, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності, апеляційний суд, приходить до висновку про доведеність того, що дії ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які на думку захисника, є підставами для скасування вироку, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст.17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та версію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст.91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону місцевий суд виконав у повному обсязі, проаналізував та дослідив весь необхідний об'єм доказів, та слушно дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 вчинила інкримінований їй злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України.
Відтак, позицію апелянта колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення ОСОБА_9 відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої.
Згідно з положеннями ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_9 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, працює, її вік, сімейний стан, наявність на її утриманні матері пенсіонерки, 1950 року народження, яка має незадовільний стан здоров'я; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання саме у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в межах санкції частини інкримінованої статті, що буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, як слідує зі змісту ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_9 вчинила інкримінований їй злочин 02.01.2020.
Враховуючи, що з часу скоєння обвинуваченою ОСОБА_9 кримінального правопорушення на час ухвалення оскаржуваного вироку минуло п'ять років, а тому, відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому, обвинувачена протягом цього п'ятирічного періоду не ухилялась від досудового розслідування або суду, вперше притягається до кримінальної відповідальності, нового злочину не вчинила.
Під час судового провадження у суді першої інстанції ОСОБА_9 відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.1, 4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, було роз'яснено, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.49 КК України, для звільнення її від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, правові наслідки такого звільнення у випадку згоди, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та подальші наслідки такого заперечення.
Обвинувачена ОСОБА_9 як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, такого клопотання не подала, заперечувала проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
А тому, місцевим судом обґрунтовано, на підставі положень ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_9 було звільнено від призначеного судом покарання.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4