Номер провадження: 22-ц/813/6568/25
Справа № 522/10408/24
Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А.О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року у складі судді Дзюбинського А.О.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 усіх видів заробітку на утримання дитини, та припинення стягнення аліментів у розмірі 1/8 від усіх видів заробітку на утримання матері дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 березня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08.06.2023 у справі №523/4921/23, з 1/4 до 1/5 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, що визначений рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08.06.2023 у справі №523/4921/23, та почати стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 726 гривень 72 копійки на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору.
Короткий зміст додаткового судового рішення
Додатковим рішенням цього ж суду від 09 квітня 2025 року задоволено частково вимогу відповідача ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру вимог позивача, у задоволенні яких судом відмовлено, що становить 40%, у сумі 8400 гривень. Відмовлено в решті вимог відповідача ОСОБА_2 , а саме у стягненні на її користь 4200 гривень витрат на професійну правничу допомогу з позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд додаткове рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року скасувати в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стороною відповідача було заявлено про витрати, в розмірі 21000 грн на правничу допомогу, з яких судом було задоволено 8400 грн. Однак у своєму відзиві була заявлена сума судових витрат в розмірі 10000 грн і сума в 21000 грн. є явно завищеною. Дана категорія справ є сімейною справою, за якою існує усталена судова практика, не потребує чималого обсягу затрачених зусиль, роботи, доказів, тощо.
Явка учасників справи в апеляційному суді
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 , просили задовольнити апеляційну скаргу.
Адвокат Свічкар В.В., діюча від імені ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів здебільшого погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. Однак судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є обов'язковою підставою скасування судового рішення.
Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неналежне сповіщення про розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до змісту судового рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2025, судом було вирішено, що для вирішення питання про судові витрати понесені сторонами, призначити судове засідання на 07.04.2025 о 10:00 год.
Відповідно до змісту додаткового рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2025, у зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому процесі судове засідання 07.04.2025 відкладено до 09.04.2025.
Однак, матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення ОСОБА_1 та його представника адвоката Стрєзєва А.І. про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, яке було призначено на 09.04.2025.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки матеріали справи не містять відомостей про вручення судової повістки про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Таким чином, вказані порушення є підставою для обов'язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивачем було заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_2 вказувала, що орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести становить 10 000 грн. Докази розмір витрат, які відповідач має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В рішенні суду від 21.03.2025 судом було надано строк впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду надати докази щодо розміру витрат, які понесені у зв'язку з розглядом справи.
27.03.2025 адвокатом Цвігуном А.В., діючим від імені ОСОБА_2 , подано заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої, останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу 21000 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Апеляційним розглядом справи встановлено, що відповідно до договору №01/08 від 01.08.2024, (а.с.210) професійну правничу допомогу ОСОБА_2 в суді першої інстанції надавав адвокат Цвігун А.В., повноваження якого підтверджуються, ордером серії ВЕ №1137447 від 15.11.2024, ВЕ №1129668 від 03.09.2024 (а.с.72, 209), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.71).
Звертаючись із вказаною апеляційною скаргою, Гончарук І.М. наголошував про те, що розмір гонорару в розмірі 21000 грн є не розумним та не співмірним з урахуванням незначної складності даної справи, зокрема зі змісту детального опису наданих послуг вбачається необґрунтоване завищення обсягу наданих послуг адвокатом. Крім того, в попередньому орієнтовному розрахунку витрат на правничу допомогу відповідачкою було визначено суму 10000 грн.
Апеляційний суд частково погоджується із вказаними доводами апеляційної скарги.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дана справа не відноситься до справ значної складності, обсяг матеріалів справи є незначним, судова практика за аналогічними спорами є сталою.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи №1 до договору про надання правової допомоги №01/08 від 01.08.2024 та Дорученні №2 (додаткової угоди) від 03.09.2024, адвокатом було надано наступні послуги:
-Ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з додатками, аналіз вказаних документів і актуальної судової практики у вказаних спорах та первинна консультація Клієнта, надання рекомендацій щодо збирання доказів - 2 години роботи, що становить 4000 грн.;
-Підготовка відзиву на позовну заяву з додатками та їх направлення учасникам та до суду - 3 години роботи, що становить 6000 грн.;
-Участь в судових засіданнях та підготовка до них (5 засідань) - 4 години роботи, що становить 8000 грн.;
-Подання інших заяв та клопотань (про витребування доказів, про долучення документів тощо) - 1,5 години, що становить 3000 грн.
Відповідно до п. 3. 4 Доручення №2 (додаткової угоди) до договору про надання правової допомоги №01/08 від 01.08.2024 вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної з виконанням вказаного доручення, становить 2000 грн.
Між тим, колегія суддів вважає, що вищевказані витрати є завищеними та не співмірними із складністю справи.
Згідно постанови Верховного Суду від 17.01.2022 по справі N 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
За таких обставин виокремлення послуги про надання консультації та складення відзиву на позову заяву, є необґрунтованим та вказаним збільшує розмір правової допомоги.
Розмір правової допомоги за складення відзиву на позовну заяву у розмірі 6000,00 грн. також є завищений, та необґрунтований, оскільки відзив оформлених на 7 аркушах, 2 аркуші з яких це реквізити сторін справи та додатки, решта містить просто процитовані норми матеріального та процесуального права, значного обсягу щодо обставин не містить.
Крім того, значно є завищеними послуги з подання інших заяв та клопотань, оскільки наявні в матеріалах справи клопотання про витребування доказів та долучення документів не містять значного обсягу.
За таких обставин, апеляційний суд визнає постановлений до стягнення розмір правничих витрат завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та пропорційності.
Апеляційний суд керується закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 , що витрати на правничу допомогу у визначеному розмірі, є неспівмірними із складністю даної справи, наданими адвокатом послуг.
Отже з урахуванням вищевказаного, визначений у акті прийому-передачі виконаних робіт наданої правничої допомоги та вартість наданих послуг є значно завищеними, а тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, пропорційність задоволених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 4 000,00 грн., що відповідатиме критеріям розумності та справедливості.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є частково обґрунтованими, а тому її треба задовольнити частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до вирішення справи за відсутності належного повідомлення позивача, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок), в решті вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 03.12.2025
Головуючий
Судді: