Справа № 739/971/23
Провадження № 1-кп/739/8/25
28 листопада 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за малозначністю в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 22023270000000106 від 15.05.2023 року, відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України,- В С Т А Н О В И В:
На розгляді в Новгород-Сіверському районному суді Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч.3 ст.436-2КК України. В судовому засіданні 28.11.2025 захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_4 до суду було подано клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за малозначністю на підставі ст. 11 КК України. Клопотання мотивовано тим, що дослідженням сторінки обвинуваченої в соціальній мережі «в Контакті» було встановлено, що серед осіб зі списку друзів (80 осіб), тих хто проживає на території України - лише три особи. Крім того відеоролики, про які йдеться в обвинувальному акті, на сторінці обвинуваченої в соцмережі перебували серед великої кількості інших відеороликів зі сторінки « ОСОБА_6 », предметом яких була інформація спеціалізованого характеру: про практики методу медитації та щодо спілкування осіб, які ці методи практикують про новини в їх суспільній групі. Таким чином, шляхом репосту на власну сторінку, обвинувачена проявляла зацікавленість в перегляді певного контенту, що розміщений на спеціалізованій сторінці для осіб, що практикують метод медитації «Сахаджа йога». Бажання розповсюджувати будь-яких матеріалів у неї не було. Таким чином, вчинення ОСОБА_5 двічі репосту зі сторінки в соцмережі, яка створена для розміщення спеціального контенту для осіб, що практикують певну медитаційну практику, випадкових відеороликів з негативним контентом (серед сотень роликів спеціалізованого контенту), завдяки чому ці відеоролики могли бути побачені дуже обмеженою кількістю осіб і то з дуже невисокою ймовірністю, не спрямоване на заподіяння шкоди, не становить суспільної небезпеки за своїм характером та інтенсивністю, отже повністю підпадає під визначення малозначних діянь, у зв'язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 та захисник обвинуваченої -адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали, з мотивів, викладених в ньому, просили суд його задовольнити. ОСОБА_5 повідомила суду, що являється некомпетентною в користуванні соціальними мережами, оскільки зареєструватися в даних мережах та створити особисту сторінку їй допомогли за проханням і тому вона не мала умислу розповсюджувати інформацію проти України, а лише хотіла ознайомитись з нею сама. Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого захисником обвинуваченої ОСОБА_5 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за малозначністю. В обґрунтування заперечення вказав на те, що ОСОБА_5 в попередніх судових засіданнях, при допиті свідка - спеціаліста підтверджувала, що власноруч відзначала вподобайкою, в мережі на своїй сторінці, інформацію проти України та натискала на позначку «репост», що підтверджує намір обвинуваченої поділитися інформацією. Заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновків. Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до частини другої статті 11 КК України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов'язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити. При цьому, поняття істотної шкоди у контексті частини другої статті 11 КК України носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК України використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми). Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об'єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається. На встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, крім вказаних вище обов'язкових умов, не впливають. Відповідно, посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за частиною другою статті 11 КК України не мають. Так, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата особою суспільної небезпечності на час розслідування злочину не перетворюють злочин у малозначне діяння. Значення частини другої статті 11 КК України полягає в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки злочину, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає злочин у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті Особливої частини КК України. Положення про малозначність діяння може розцінюватись як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками злочину. 16.03.2022 набув чинності Закон № 2110-ІХ, яким у Кримінальному кодексі України (далі - КК) передбачено нову статтю 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників». Згідно Науково-практичного коментаря до нової статті 436-2 КК України, родовим об'єктом кримінально-правової нормі передбаченій в ст. 436-2 КК визначено суспільні відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і воєнний час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому. Безпосередній об'єкт - міжнародний правопорядок, що ґрунтується на принципах незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності. Проаналізовано об'єктивну сторону злочину передбаченого ст. 436-2 КК, яка характеризується альтернативними діями. У частині 1 - виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії росії проти України, розпочатої у 2014 році; тимчасової окупації частини території України; глорифікація відповідних осіб. У частині 2 - ті самі діяння, проте пов'язані з виготовленням, поширенням матеріалів. Поняття виготовлення охоплює первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Поширення матеріалів - будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті). Поширення хоча б одного примірника відповідного матеріалу містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України. Частина 3 визначається кваліфікуючими ознаками злочину, якими є вчинення його службовою особою, організованою групою, повторно, з використанням засобів масової інформації. Суб'єкт у частинах 1, 2 - загальний, у частині 3 передбачена можливість вчинення злочину спеціальним суб'єктом, а саме службовою особою. Суб'єктивна сторона - прямий умисел, мотив і мета вчинення зазначених у нормі дій на значення правильної кримінально-правової кваліфікації діяння не впливають. Отже, діяння, передбачені ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, не є злочинами з матеріальним складом, це злочини з формальним складом, тому твердження захисника обвинуваченої про відсутність завданої діями, які інкримінуються обвинуваченій, шкоди, яка є однією з підстав щодо закриття кримінального провадження, є необгрунтованим. Крім цього, суд зазначає, що втратою діянням суспільно небезпечного характеру є або повна втрата ним суспільної небезпечності, або втрата її в такій мірі, за якої діяння через малозначність не може бути визнане судом кримінальним правопорушенням, оскільки воно не заподіяло і не здатне заподіяти істотну шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам (частина 2 статті 11 КК). Як правило, для кримінальних правопорушень із формальним складом, заподіяння істотної шкоди законодавець пов'язує із самим фактом їх вчинення. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.
Керуючись ст.11 КК України, ст.350,369-372,376 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за малозначністю в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 22023270000000106 від 15.05.2023 року, відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2,ч.3 ст. 436-2 КК України - відмовити. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлений та оголошений 02.12.2025 року о 12.00 год.