Справа № 517/1145/25
Провадження № 2/517/446/2025
03 грудня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
установив:
06 листопада 2025 року представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 13 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266. Згідно умов даного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 12300 на строк 360 днів, а останній зобов'язався повернути використану суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.
Згодом 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за отриманням додаткової суми кредиту, внаслідок чого сторони уклали додаткову угоду до договору № 4553266 від 13 квітня 2024 року. На виконання вказаної угоди ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» збільшило ОСОБА_1 суму кредиту до 13500 грн надавши йому додатково 1200 гривень.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.
Відповідач не надав своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
24 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості.
В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266 від 13 квітня 2024 року в сумі 22274 грн 73 коп, з яких: 13499 грн 99 коп - заборгованість за сумою кредиту, 8774 грн 74 коп - заборгованість по відсотках.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266 від 13 квітня 2024 року не виконав, тому з урахуванням викладеного вище позивач простить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22274 гривень 73 копійки.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 67).
У судове засідання представник позивача не з'явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 71). Водночас, до позовної заяви додала клопотання, в якому просила суд розглянути справу за її відсутності. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 59 - а.с. 60).
Відповідач у судове засідання не з'явився хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв'язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена йому судова повістка про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 73). Відповідач про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 01/17/1854 від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 66).
Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідача, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.
Суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 13 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4553266 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 22869 (зв.а.с. 5 - а.с.14).
Згідно умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 12300 грн на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту.
Клієнт в свою чергу зобов'язався повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.
У подальшому 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за отриманням додаткової суми кредиту, внаслідок чого сторони уклали додатковий договір до договору № 4553266 від 13 квітня 2024 року. Вказаний договір підписаний позичальником електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 52363. На виконання договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» збільшило ОСОБА_1 суму кредиту до 13500 грн надавши йому додатково 1200 гривень (а.с. 16-17).
Відповідно до листа № 20250124-198 від 24 січня 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК», вказаним товариством на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-01-03 було перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 13.04.2024 13:26:27 на суму 12300, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 (а.с. 35).
Згідно із листом № 1-2401 від 24 січня 2025 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», вказаним товариством на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року було перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 17.04.2024 19:40:20 на суму 1200, призначення платежу зарахування 1200 грн на картку НОМЕР_3 (зв.а.с. 35).
Отже, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед клієнтом ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у загальній сумі 13500 грн шляхом зарахування через АТ «ПУМБ» кредитних коштів на належну йому банківську картку НОМЕР_3 .
24 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості (а.с. 36-46).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-02/25від 24 січня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266 від 13 квітня 2024 року в сумі 22274 грн 73 коп, з яких: 13499 грн 99 коп - заборгованість за сумою кредиту, 8774 грн 74 коп - заборгованість по відсотках (а.с. 47, зв.а.с. 48).
На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем надано суду платіжну інструкцію № 9901 від 27 січня 2025 року (зв.а.с. 46).
Тобто, убачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266 від 13 квітня 2024 року в сумі 22274 гривні 73 копійки.
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних нарахувань за договором з моменту набуття права вимоги не здійснювало.
Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кредит та відсотки за їх користування не повертаються.
Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасив суму кредиту.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк суму кредиту, порушив вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4553266 від 13 квітня 2024 року в сумі 22274 грн 73 коп, з яких: 13499 грн 99 коп - заборгованість за сумою кредиту, 8774 грн 74 коп - заборгованість по відсотках.
Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (зв.а.с. 33 - а.с. 34).
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).
Згідно із частиною 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції № 342 від 28 жовтня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2422 грн 40 коп (а.с. 5).
Отож, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 4553266 про надання споживчого кредиту від 13 квітня 2024 року у сумі 22274 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 73 копійки, з яких: 13499 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок - заборгованість за сумою кредиту; 8774 (вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 74 копійки - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 грудня 2025 року.
Відомості про сторони у справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, яке розташоване за адресою: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя