Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1298/25
Провадження по справі № 2/514/678/25
02 грудня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.,
при секретарі - Чернєвій О.А.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому підготовчому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, -
Позивач за первісним позовом звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ними 30 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції за актовим записом №367.
Свої вимоги мотивує тим, що 30 квітня 2010 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак спільне життя сторін не склалося, вони перестали розуміти одне одного, у зв'язку з цим припинили шлюбні стосунки. Зараз сторони не проживають разом, спільне господарство не ведуть. У зв'язку з цим позивач просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачем.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , скориставшись своїм процесуальним правом, подав до суду зустрічний позов, в якому просить:
здійснити поділ квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на праві власності. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Однак, вони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а саме квартири. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з зустрічним позовом.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, представник ОСОБА_1 адвокат Тузлукова І.П. надала клопотання, в якому просила розглянути справу у їх відсутність, на задоволенні позовних вимог за первісним позовом наполягає, позовні вимоги за зустрічним позовом визнає.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, представник ОСОБА_2 адвокат Кисса В.І. надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги за первісним позовом визнає, на задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом наполягає.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно зі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так, відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом на стадії підготовчого провадження визнали позовні вимоги, тому дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Щодо позовних вимог за первісним позовом, суд прийшов до наступного висновку.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклали шлюб, який був зареєстрований 30 квітня 2010 року за актовим записом №367 відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, внаслідок чого остання отримала прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками трьох неповнолітніх дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 08 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 18 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження реєстраційний номер НОМЕР_4 , виданим 03 серпня 2022 року органом реєстрації актів цивільного стану міста Косфельд (Вестфалія).
Сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства і не мають наміру їх поновлювати, тому їх сім'я носить виключно формальний характер.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 існує лише формально та первісний позов підлягає задоволенню, оскільки ст. 112 Сімейного Кодексу України передбачено розірвання шлюбу, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Щодо позовних вимог за зустрічних позовом, суд прийшов до наступного висновку.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21) зазначено: « Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20))».
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклали шлюб, який був зареєстрований 30 квітня 2010 року за актовим записом №367 відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, внаслідок чого остання отримала прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Визначаючи перелік майна, що підлягає поділу, суд погоджується із позицією сторін, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю.
З пояснень учасників процесу вбачається, що між сторонами склався наступний порядок користування спільним майном: визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спільну квартиру по 1/2 частині за кожним.
За таких обставин, враховуючи фактичний порядок володіння та користування спірним майном, суд доходить висновку про необхідність здійснення його поділу між сторонами по справі наступним порядком:
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Застосований спосіб поділу спірного майна, є найбільш прийнятним у цьому випадку, оскільки вирішує спір по суті і забезпечує кожному з подружжя можливість володіння і користування окремим, а не спільним, майном
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом, належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх вимог, відповідачем вказані доводи не спростовано, отже позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст. 60, 61, 71, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 30 квітня 2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №367 - розірвати.
Надіслати наявне рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили до Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є наявне рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна - задовольнити.
Здійснити поділ квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 44.4 кв.м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева