Миколаївської області
Справа №477/1546/25
Провадження №1-кс/477/1301/25
про повернення скарги
02 грудня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 30 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження
01 грудня 2025 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні №12025152230000404 про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що у провадженні СВ ВП №4 перебувало кримінальне провадження №12025152230000404 від 26 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 липня 2025 року, внаслідок якої скаржник отримав тілесні ушкодження.
Як вказує скаржник, наприкінці жовтня 2025 року він дізнався, що постановою слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 від 30 вересня 2025 року кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження закрито.
Оскільки під час досудового розслідування слідчим не вжито всій заходів, щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження, зокрема, не допитано свідків, а спірну постанову він тримав 25 листопада 2025 року, то зазначені обставини спонукали його звернутися з цією скаргою до слідчого судді.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, пункт 3 частини першої статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому провадженні рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
З матеріалів скарги вбачається, що спірна постанова прийнята слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні МРУП ГУНП в Миколаївській області 30 вересня 2025 року.
Зі змісту скарги ОСОБА_2 вбачається, що 27 жовтня 2025 року скаржнику слідчим ОСОБА_3 було повідомлено про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, а спірну постанову про закриття кримінального провадження №12025152230000404 від 30 вересня 2025 року він отримав на своє звернення лише 25 листопада 2025 року.
Частиною першою статті 304 КПК України встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертаються, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення .
Отже, враховуючи вимоги статей 303, 304 КПК України, десятиденний строк на оскарження до суду постанови слідчого Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні №12025152230000404 про закриття кримінального провадження розпочався з 01 жовтня 2025 року.
У поданій скарзі заявник зазначає про поважність причин пропуску строку, оскільки відповідно до положення частини першої статі 304 КПК України строк подання скарги починається з дня отримання ним 25 листопада 2025 року копії рішення слідчого, яке оформлено постановою.
Відповідно до частини першої статті 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року №5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Зокрема, до їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії вироку); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
При цьому, причини пропуску встановленого законом строку мають бути підтверджені належними засобами доказування в силу положень статей 22, 26 КПК України, шляхом подання учасником кримінального провадження відповідних документів або їх копій.
Оцінюючи доводи скарги в частині наявності підстав вважати, що вданому випадку не був пропущений строк на звернення до слідчого судді зі скаргою, вважаю, що скарга не містить визначених законом підстав вважати, що в даному випадку мають місце поважні причини пропуску строку на оскарження постанови слідчого від 30 вересня 2025 року.
Долучені до скарги матеріали не містять будь-яких відомостей про дату, час вручення скаржнику оскаржуваної постанови слідчого від 30 вересня 2025 року, що вказували б на поважність причин пропуску строку для звернення зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Як зазначено вище, поняття поважних причин пропуску строків є оціночним та його вирішення покладається на розсуд суду.
Стаття 117 КПК України надає можливість поновлення пропущеного строку, однак таке поновлення може мати місцем виключно в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження рішення слідчого, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Враховуючи тривалість пропуску строку (більше двох місяців), відсутність доказів, щодо підтвердження поважних причини пропуску строку, слідчий суддя вважає, що у цій справі відсутні підстави для поновлення строків для оскарження рішення слідчого.
Оскільки строк оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2025 року закінчився, скарга подана після закінчення строку, передбаченого статтею 304 КПК України, а обставини, на які посилається скаржник (отримання постанови про закриття кримінального провадження 25 листопада 2025 року) не доведені належними доказами, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність повернення скарги заявнику на підставі пункту 3 частини другої статті 304 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303 - 304, 309, 395 КПК України,
Cкаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 30 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження - повернути скаржнику.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_4