Справа № 473/4234/25
іменем України
"03" грудня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
Головуючого судді Ротар М.М.
За участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив
в серпні 2025 року позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14070 гривень та 2422,40 гривень судового збору.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.01.2025 року було укладено кредитний договір (оферти) № 12.01.2025-100000635 підписаний електронно цифровим підписом. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6000 грн., строком на 140 днів зі сплатою відсотків. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 14.08.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 14070грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн., по процентам в розмірі 5460 грн., додатковій комісії 600 грн., по неустойці за кожен день невиконання зобов'язання у розмірір 2010 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», яку позивач просить стягнути з відповідача та стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, згідно поданої заяви просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, 12.01.2025 року ОСОБА_1 , уклала з ТОВ "Споживчий центр" кредитний договір №12.01.2025-100000635. За яким ТОВ «Споживчий Центр» зобов'язався надати ОСОБА_1 , кредит у розмірі 6000 гривень, а ОСОБА_1 , зобов'язалась протягом 140 днів повернути кредит зі сплатою відсотків, комісії. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачці обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість у загальному розмірі 14070 грн., яка складається: 6000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 5460 грн. проценти за користування кредитом; 600 грн.- додаткова комісія; 2010 грн. - неустойка.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом договору від №12.01.2025-100000635 від 12.01.2025 року укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Так, відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 12.01.2025 року кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту: 6000,00 грн.; період користування кредитом - 140 дні з його надання; процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надано кредит.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту: 300,00 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 300,00 грн. Нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.
Неустойка: 90,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання, неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.07.2025 року про переказ коштів на суму 6000,00 грн.
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14070,00 грн., яка складається: 6000,00грн. заборгованість по тілу кредиту; 5460,00 грн. проценти за користування кредитом; 600 - додаткова комісія; 2010,00грн. - неустойка. Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 , перебуває на військовій службі.
Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.
Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитодавцем, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність кредитодавця щодо наявності в особи спеціального статусу.
Положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.
Згідно з пункту 12 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім'ї права на пільги не втрачають.
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості за відсотками та пенею за кредитним договором №12.01.2025-100000635 від 12.01.2025 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки додаткової комісії у сумі 600 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Позивачем ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту належить відмовити.
Таким чином, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000,00 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (43%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1041,63 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст.12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд,
ухвалив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», заборгованість за кредитним договором №12.01.2025-100000635 від 12.01.2025 у загальному розмірі 6000 ( шість тисяч ) гривень та судовий збір 1041,63 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356533)
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя М.М. Ротар