Справа № 523/8870/25
Провадження №2/523/4537/25
"27" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді- Бокова О.М.,
за участю секретаря судових засідань - Шаріпової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська універсальна біржа «Вітязь» про визнання правочину дійсним, -
Представник позивача звернулася до Пересипського районного суду м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська універсальна біржа «Вітязь» про визнання правочину дійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 28.05.1997 року її чоловік - ОСОБА_7 придбав у відповідачів згідно договору купівлі-продажу нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору №97-156 від 28.05.1997 року відбулося повне виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна покупцем та продавцями. ОСОБА_7 сплатив грошові кошти за квартиру, вселилася в неї, виконував усі права та обов'язки власника, а продавці передали останньому ключі від квартири як новому власнику.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому вищевказану квартиру. Позивач як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте в оформленні спадкових прав на вказану квартиру позивачу було відмовлено, так як договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення. На теперішній позивач не може розпорядитися своєю власністю та прийняти спадщину після смерті чоловіка, тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
30.06.2025 року ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ст.280 ЦПК України.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно із принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, який зареєстрований 25.01.1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської ради, актовий запис №56, що підтверджується свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
28.05.1997 року на Одеській універсальній біржі «Вітязь» укладено договір №97-156 купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а чоловік позивачки - ОСОБА_7 купив квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 27.10.2021 року за №8589, вбачається, що на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу №97-156 від 28.05.1997 посвідченого на Одеській універсальній біржі «Вітязь» за ОСОБА_7 з 11.06.1997 року було зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості під реєстраційним №2978 у реєстровій книзі 227 на ст.21.
З матеріалів справи також вбачається що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу №97-156 від 28.05.1997 року щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свої зобов'язання за правочином сторони виконали у повному обсязі: відповідачі передали у власність ОСОБА_7 вказану квартиру, останній сплатив за це її вартість та вселився у житло. Після придбання житлового будинку чоловік позивача не підтримував зав'язків з відповідачами тому не мав можливості в подальшому їх розшукати для подальшої реєстрації договору купівлі-продажу житлового будинку у нотаріуса.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 10.09.2021 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Позивач, як спадкоємиць першої черги за законом після смерті чоловіка, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак дізналася, що оформити свої спадкові права на вищевказану квартиру вона не може, так як договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 04.08.1998 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж нерухомого майна.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Частиною 2 ст.47 ЦК Української РСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Відповідно до ст.15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб» передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстрованих біржею.
В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу №97-156 від 28.05.1997 року, оформленого та зареєстрованого на Одеській універсальній біржі «Вітязь», дійсним.
Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв станом на 1997 рік, визначено, що громадянин набуває право власності на майно одержане внаслідок укладення угод не заборонених законом.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, на думку позивача на сьогодні фактично втрачена можливість нотаріального посвідчення угоди через відсутність відповідача та смерті покупця, а також неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову. Пред'явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська універсальна біржа «Вітязь» про визнання правочину дійсним - задовольнити.
Визнати договір № 97-156 купівлі-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_3 , укладений 28.05.1997 року на Одеська універсальна біржа «Вітязь» між ОСОБА_7 , з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з другої сторони - дійсним.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення виготовлено 27.11.2025 року.
Суддя О.М.Боков