Справа № 467/1293/25
Провадження № 2-а/467/10/25
Іменем України
03.12.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника позивача Шоломона О.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою доІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою № 1276 в справі про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025 року начальникаІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Вказує про те, що при винесенні постанови не враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Поштою він не отримував жодного листа з повісткою про явку до першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КпАП України, відсутні. Повістка про необхідність його явки 17 листопада 2024 року о 14 годині відповідачем була направлена засобами поштового зв'язку 05 листопада 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . Однак за вказаною у повістці адресою він не проживає, при постановці на військовий облік він зазначив, що проживає та зареєстрований в АДРЕСА_2 . Зазначив, що постанова винесена після закінчення передбачених ст. 38 КпАП України строків притягнення до адміністративної відповідальності. Посилаючись на викладене, прохав скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1276 від 03 вересня 2025 року, винесену начальникомІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КпАП України та накладення штрафу у розмірі 17000 грн. та закрити провадження по справі.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, подав відзив по справі, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вказав, що станом на дату вчинення позивачем адміністративного правопорушення 29 серпня 2025 року діяв особливий період. Позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у званні «солдат» у ІНФОРМАЦІЯ_2 за категорією «військовозобов'язаний», вид обліку - рядовий, сержантський і старшинський склад запасу. Військовозобов'язані особи повинні оновити свої персональні дані у строк до 16 липня 2024 року відповідно до Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року. Позивач оновив через мобільний застосунок «Резерв+» свої персональні дані 18 квітня 2025 року та вказав адресу постійного проживання: АДРЕСА_2 . Також, 20 квітня 2025 року позивач вдруге оновив свої персональні дані та вказав адресу постійного проживання: АДРЕСА_3 . АІТС «Оберіг» перед формуванням повістки автоматично 03 жовтня 2024 року провела оновлення даних через електронні реєстри України і зі звіркою з базами МВС виявила адресу проживання позивача - АДРЕСА_1 . 05 листопада на вказану адресу через «Укрпошту» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була направлена повістка на ім'я позивача. 15 листопада 2024 року повістка повернулась до відділу з зазначенням причини невручення «Неправильно зазначена адреса». Відповідно до п.41 Постанови Кабінету міністрів №560 від 16 травня 2024 року позивач вважається належно оповіщений про виклик до відповідача, однак без поважних причин не з'явився на виклик. Позивач особисто звернувся до відділу 29 серпня 2025 року. Того ж дня була проведена звірка облікових даних та виявлено порушення щодо неявки по повістці на 17 листопада 2024 року. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення позивач зазначив про те, що він не отримував повістку так як не проживає у АДРЕСА_1 . Прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КпАП України у виді штрафу у розмірі 17000 грн. вважає законним.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
У постанові № 1276 від 03 вересня 2025 року зазначено, що 29 серпня 2025 року о 12 годині 20 хвилин в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 , під час перевірки документів якого виявлено адміністративне правопорушення: не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 після направлення 05 листопада 2024 року повістки № 1011996, направленої рекомендованим повідомленням № 0610203836883 на явку 17 листопада 2024 року без поважних причин у визначений строк для уточнення облікових даних, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, тобто під час дії особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і донині.
Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, за змістом зазначених положень статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.
ОСОБА_1 не оспорює того, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 17 листопада 2024 року, а вказує, що таке неприбуття пов'язано із неотриманням повістки.
В свою чергу, зазначена повістка не була вручена адресату з причини невірної зазначеної у відправленні адреси, про що проставлено на конверті відповідний штамп.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (в редакції, чинній станом на 06 березня 2024 року/далі - Порядок № 560) визначає також процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З наявної в матеріалах справи копії повістки вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ОСОБА_4 .
Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, відповідно до змін, внесених до Порядку № 560, військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про необхідність явки до ТЦК у разі, якщо повістка сформована через Єдиний державний реєстр, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, надіслана рекомендованим листом з описом вкладення за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Матеріалами справи встановлено, що згідно Витягу з «Оберіг», позивача ОСОБА_1 взято на військовий облік 12 грудня 2012 року та в графі адреса зазначено: АДРЕСА_2 . Станом на 05 листопада 2024 року позивач не оновив свої даних у системі «Резерв+».
Крім того, згідно паспортних даних, зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Вказана адреса зазначена також відповідачем і у оскаржуваній постанові від 03 вересня 2025 року.
Однак, повістка № 1011996 була направлена РТЦК ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є зареєстрованим/задекларованим місцем проживання позивача.
Відтак, недотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури направлення повістки, підтверджене поштовими документами, свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про виклик до ТЦК та не покладає на нього відповідальність за неявку, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП.
Більш того, відповідно до примітки ст.210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вже було встановлено вище, позивач викликався з метою уточнення даних, водночас матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Навпаки, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік відповідач мав військово-облікові дані на позивача, а можливість отримання таких даних виключає підстави для застосування статті 210-1 КУпАП, що відповідає примітці ст.210 КУпАП.
Втім, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч.3 ст.62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень частини другої статті 70, частини першої та другої статті 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
За змістом завдань КУпАП та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №1276 від 03 вересня 2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 20, 192, 241-246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі задовольнити.
Скасувати постанову № 1276 в справі про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025 року, винесену начальникомІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження по справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.М.Кологрива