Справа № 127/32645/25
Провадження № 3/127/6891/25
02.12.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., дослідивши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 04.10.2025 о 10.43 год по вул. Миколаївська біля будинку № 27 в м. Вінниці на дитячому майданчику ОСОБА_1 чіплялась до малолітньої дитини, а саме шарпала за одяг.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнала, суду пояснила, що вона була з онуком на дитячому майданчику. Хлопчик почав штовхати онука, тому вона зробила хлопчику зауваження. Вона хлопчика не шарпала і не била його.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 04.10.2025 вона залишила меншого сина під наглядом старшої дочки на дитячому майданчику, а сама пішла до магазину. Прийшовши з магазину, вона побачила, що діти були заплакані. Вони вказали на ОСОБА_3 , сказали, що вона вдарила сина в обличчя.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 04.10.2025 о 10.43 год по вул. Миколаївська біля будинку № 27 в м. Вінниці на дитячому майданчику ОСОБА_1 чіплялась до малолітньої дитини, а саме шарпала за одяг.
На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення надані рапорт поліцейського (далі - Рапорт), копія протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (далі - Протокол), копії письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - Пояснення).
Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Зі змісту статті 173 КпАП випливає, що дрібне хуліганство полягає в нецензурній лайці в громадських місцях, в образливому чіплянні до громадян та в інших подібних діях, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» громадський порядок - сукупність суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій під час підготовки та проведення футбольних матчів шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм.
Інше визначення громадського порядку було надано в пункті 1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 11.11.2010 за № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2010 за № 1219/18514. Зокрема, відповідно до визначення, наданого у зазначеному документі, громадський порядок - система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі. Слід зауважити, що зазначене Положення втратило чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 за № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2017 за № 1041/30909. Однак, незважаючи на те, що зазначений документ оперує поняттям громадського порядку, його нормативне визначення надано не було. Будь-якого іншого нормативного закріплення (визначення) поняття громадського порядку, ніж наведено вище, чинне законодавство України не містить.
Слід зауважити, що поняття громадського місця розкрите (дано його визначення) у статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», з якого слідує, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Разом з тим, у постанові від 19.04.2018 (справа № 209/1242/13-к) ВС зазначив, що об'єктом злочину, передбаченого статтею 296 КК, є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у забезпеченні громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 19.04.2018 (справа № 209/1242/13-к).
Разом з тим, у постанові від 18.06.2020 (справа № 720/990/18) ВС зауважив, що наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про відсутність у діях засудженого хуліганства. Також ВС у цьому рішенні зазначив, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Аналогічний висновок ВС був викладений у постанові від 27.06.2022 (справа № 165/2885/19), а також у постанові Верховного Суду України від 04.10.2012 (справа № 5-17кс12).
Хоча зазначені правові висновки стосуються і кримінальних проваджень, але суд вважає, що останні прийнятні при наданні правової оцінки правовідносин, що є предметом судового розгляду з огляду на таке.
Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у Постанові від 19.11.2015 (справа №46998/8) «Михайлов проти Росії» у разі, коли особі загрожує стягнення (покарання) у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, за загальним правилом цього вже достатньо, щоб прийти до висновку, що інтереси правосуддя потребують надання йому послуг захисника безоплатно за умови відсутності у неї засобів на оплату таких послуг (пункт 92).
Крім того, у справі «Гурепка проти України» (рішення від 06.09.2005, заява № 61406/00) ЄСПЛ констатував, що в силу суворості санкції дана справа (накладення адміністративного арешту строком на 7 діб) є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер, а тому на провадження у справі по цьому адміністративному правопорушенню слід поширювати гарантії права на справедливий суд (пункт 55).
Санкція правопорушення, за фактом вчинення якого складений протокол, передбачає з-поміж іншого такий вид стягнення як адміністративний арешт строком до 15 діб. Тому при розгляді зазначеної справи суду слід керуватись гарантіями, передбаченими Конвенцією, як по відношенню до обвинуваченої особи у кримінальному провадженні.
Як суд зазначив вище, у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій. На підтвердження зазначеної обставин надані відповідні документи, про які суд зазначив вище.
Оцінюючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Оцінюючи наданий суд Рапорт, суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23). Саме тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, наданими суду на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення.
Суд з огляду на приписи наведених вище норм КпАП обмежений розглядом і оцінкою тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд також враховує, що у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
У протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, однак за результатами судового розгляду суд встановив, що звернення до правоохоронних органів було зумовлене саме у зв'язку з вчиненням насильства щодо малолітнього. Також суд зазначив вище, що суд позбавлений можливості вийти за межі обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, натомість вирішує питання щодо наявності чи відсутності в його діянні складу дрібного хуліганства. При цьому вище суд навів роз'яснення щодо кваліфікації дій особи за ознаками дрібного хуліганства.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 173, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: