Справа 127/37146/25
Провадження 1-кс/127/14374/25
27 листопада 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
До суду надійшло клопотання старшого дізнавача СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025025010000254 від 26.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 25.11.2025 на спец. лінію «102» надійшло повідомлення від судового експерта Вінницького НДЕКЦ, про те, що за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 23-А в ході проведення перереєстрації автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «609D», д.н.з. НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який надала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що ідентифікаційний номер шасі/рами в значенні « НОМЕР_2 » нанесено не в умовах заводу-виробника в ударний спосіб із зміщенням в право типового місця нанесення ідентифікаційного номера рами.
Цього ж дня, під час проведення огляду місця події було тимчасово вилучено автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «609D», д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32. Разом з цим, під час проведення огляду місця події було тимчасово вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке упаковано до спеціального пакету НПУ № WAR1795460 з підписами понятих та дізнавача.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 02/0541/5Д від 25.11.2025 ідентифікаційний номер шасі/рами в значенні « НОМЕР_2 » автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «609D», білого кольору з закріпленими номерними знаками НОМЕР_1 нанесено не в умовах заводу-виробника в ударний спосіб із зміщенням в право типового місця нанесення ідентифікаційного номера рами. Ідентифікаційний номер рами об'єкта дослідження знищено у механічний спосіб з використанням абразивних інструментів шляхом видалення верхнього шару металу, первинний ідентифікаційний номер встановлено у можливому значенні: «WDB6693031N005470».
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1, ч. 2, 3 ст. 170 КПК), тобто в даному випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Згідно ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вказані речі мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містять сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з'ясування дійсних обставин події.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК існує два шляхи приєднання речей або документів у якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження: надання добровільно або на підставі судового рішення.
Частина 1 ст. 171 КПК України надає право прокурору, слідчому за погодженням з прокурором, звертатись до слідчого судді, суду з клопотанням про арешт майна.
Арешт вказаних речей, які вже вилучені, необхідний для запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).
При цьому є достатні підстави вважати, що виявлені транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказом під час судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, дізнавач просила слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання дізнавач не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про причини неприбуття суд не повідомила, тому відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання розглядається у її відсутність.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої та другої статті 172 КПК України.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законодавством України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
В ході розгляду, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав, а також обґрунтування того, що потереби досудового розслідування, з часу внесення відомостей до ЄРДР, виправдовують необхідність накладення арешту на майно осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В даному конкретному випадку слідчим не доведено в клопотанні про необхідність накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході огляду.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що старший дізнавач СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 не довела підстав для його задоволення, у зв'язку з чим дане клопотання є формальним, необґрунтованим, невмотивованим та не доведеним, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 309, 395, КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя