Справа № 947/28556/25
Провадження № 2/947/4999/25
02.12.2025 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач - Акціонерне товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 31.07.2025 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №2001560014601 від 24.02.2020 року, №1002108149301 від 29.09.2022 року та №1021418199 від 13.03.2023 року в загальному розмірі 245470 гривень 24 копійки та судових витрат, з посиланням на те, що відповідачкою в добровільному порядку належним чином умови кредитних договорів не виконуються.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 22 жовтня 2025 року, судом було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 02 грудня 2025 року о 09 годині 30 хвилин.
У судове засідання призначене на 02.12.2025 року представник позивача не з'явився, однак в позові зазначив, що підтримує заявлені вимоги, просить розгляд справи провести за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка - ОСОБА_1 , у судове засідання, призначене на 02.12.2025 року також не з'явилась, однак про дату час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю №1630390 від 01.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідачки, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином, відповідачка про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» із заявою №2001560014601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якої банк надає відповідачці споживчий кредит в сумі 14000,00 грн., строком на 12 місяців, реальна річна процентна ставка якого складає - 47,88% річних.
У анкеті зафіксовано, що відповідачка у тому числі підтвердила, що ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Вказана заява підписана шляхом накладення особистого підпису ОСОБА_1 24.02.2020 року.
Того ж дня, відповідачкою підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
Згідно з наданою до позову довідкою АТ «ПУМБ» засвідчено встановлення кредитних ліній по кредитному договору №2001560014601 від 24.02.2020 року за рахунком ОСОБА_1 , а саме: 24.02.2020 року встановлення кредитного ліміту в розмірі 14000,00 грн.; 10.07.2020 року збільшення кредитного ліміту в розмірі 19000,00 грн.; 16.11.2020 року збільшення кредитного ліміту в розмірі 24000,00 грн.; 18.03.2021 року збільшення кредитного ліміту в розмірі 29000,00 грн.; 12.01.2022 року збільшення кредитного ліміту в розмірі 41000,00 грн.; 27.02.2022 року зменшення кредитного ліміту в розмірі 38939,00 грн.; 03.03.2022 року збільшення кредитного ліміту в розмірі 41000,00 грн.
У відповідності до наданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором №2001560014601 від 24.02.2020 року вбачається, що за відповідачкою обліковується заборгованість за даним кредитним договором, яка станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить - 79346,94 грн., що складається з: 40534 гривні 27 копійок - заборгованості за тілом кредиту, 38812 гривень 67 копійок - заборгованості за відсотками. Вказаний розрахунок заборгованості містить інформацію про здійснені відповідачем суми погашення заборгованості за даним кредитним договором.
Також судом встановлено, що 29.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» із заявою №1002108149301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якої відповідачка просила надати їй споживчий кредит в сумі 44000,00 грн. шляхом його перерахування на визначений рахунок - НОМЕР_1 , строком на 24 місяці, зі встановленою процентною ставкою - 0.010% річних.
У заяві зазначено, що відповідачка зокрема підтвердила, що ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Вказана заява підписана шляхом накладення особистого підпису ОСОБА_1 29.09.2022 року.
Позивачем надано до позову копію паспорту споживчого кредиту від 29.09.2022 року, у відповідності до якого останній містить інформацію щодо основних умов кредитування за заявою №1002108149301 від 29.09.2022 року, а саме: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
У відповідності до платіжної інструкції №TR.60610925.48687.8810 від 29.09.2022 року, АТ "ПУМБ" на виконання умов вказаного кредитного договору було здійснено переказ на ім'я ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 44000,00 грн., що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за умовами кредитного договору №1002108149301 від 29.09.2022 року.
Також з виписки особового рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_2 за період 29.09.2022-09.04.2025 р.р. вбачається підтвердження про зарахування на картковий рахунок грошових коштів сумі 44000,00 грн. на виконання умов кредитного договору №1002108149301 від 29.09.2022 року.
У відповідності до наданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором №1002108149301 від 29.09.2022 року вбачається, що за відповідачкою обліковується заборгованість за кредитом, яка станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить - 61004,79 грн., що складається з: 31149 гривень 97 копійок - заборгованості за тілом кредиту, 06 гривень 04 копійки - заборгованості за відсотками, 29848 гривень 78 копійок - заборгованості за комісією. Вказаний розрахунок заборгованості містить інформацію про здійснені відповідачем суми погашення заборгованості за даним кредитним договором.
03.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» із заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якої відповідачка просила надати їй споживчий кредит в сумі 55130,00 грн. шляхом його перерахування на визначений рахунок - НОМЕР_2 , строком на 24 місяці, зі встановленою процентною ставкою -0,01% річних.
У заяві зазначено, що відповідачка зокрема підтвердила, що ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, зокрема і з умовами ДКБО, розуміє всі наслідки підписання заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтвердила, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/вчинені в електронній формі.
Вказана заява підписана за допомогою електронного підпису, накладеного ОСОБА_1 13.03.2023 року 17:45:56.
Позивачем надано до позову копію паспорту споживчого кредиту від 13.03.2023 року, у відповідності до якого останній містить інформацію щодо основних умов кредитування, а саме: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
У відповідності до платіжної інструкції №TR.63260804.95630.25528 від 13.03.2023 року, АТ "ПУМБ" на виконання умов вказаного кредитного договору було здійснено переказ на ім'я ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 55130,00 грн., що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за умовами кредитного договору від 13.03.2023 року.
Також з виписки особового рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_2 за період 13.03.2023-09.04.2025 р.р. вбачається підтвердження про зарахування на картковий рахунок грошових коштів сумі 55130,00 грн. на виконання умов кредитного договору №1021418199 від 13.03.2023 року.
У відповідності до наданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором №1021418199 від 13.03.2023 року вбачається, що за відповідачкою обліковується заборгованість за кредитом, яка станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить - 105118,51 грн., що складається з: 50536 гривень 24 копійки - заборгованості за тілом кредиту, 09 гривень 28 копійок - заборгованості за відсотками, 54572 гривні 99 копійок - заборгованості за комісією. Вказаний розрахунок заборгованості містить інформацію про здійснені відповідачем суми погашення заборгованості за даним кредитним договором.
10.04.2025 року за вих. номером КНО-44.2.2/580 банком на адресу ОСОБА_1 скеровано повідомлення вимогу, яка містить інформацію про наявність заборгованості за кредитними договорами №2001560014601 від 24.02.2020 року, №1002108149301 від 29.09.2022 року та №1021418199 від 13.03.2023 року, яка станом на 09.04.2025 року в загальному розмірі складає 245470,24 грн. та необхідність її погашення.
Невиконання відповідачкою своїх зобов'язань по вищезазначеним договорам щодо своєчасного погашення кредиту, зумовило звернення АТ «ПУМБ» до суду із відповідним позовом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору, до правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», в редакції станом на укладення договору, передбачено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.
Засіб електронної ідентифікації - носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції станом на укладення договору, електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно із ч. 3-8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою одноразового електронного ідентифікатора.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, що кредитні договори №2001560014601 від 24.02.2020 року, №1002108149301 від 29.09.2022 року та №1021418199 від 13.03.2023 року між позивачем та відповідачкою були належним чином укладені в паперовій та електронній формах.
Судом враховується, що відповідачкою також були підписані Паспорти споживчого кредиту, які в свою чергу містять інформацію про розмір кредиту, розмір відсотків та порядок і умови сплати, строки погашення кредитних коштів, розмір, порядок та умови нарахування і сплати штрафів і пені за невиконання взятих на себе зобов'язань, реальні відсоткові ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, тощо.
Приймаючи викладене, а також, що в даному випадку зміст кредитних правовідносин між сторонами зафіксовано у декількох документах, суд вважає, що вказані обставини свідчать про повну обізнаність ОСОБА_1 про основні умови кредитування за вищевказаними кредитними договорами №2001560014601 від 24.02.2020 року, №1002108149301 від 29.09.2022 року та №1021418199 від 13.03.2023 року.
Судом встановлено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №2001560014601 від 24.02.2020 року з відкриттям кредитного ліміту, №1002108149301 від 29.09.2022 року з надання відповідачці кредитних коштів в сумі 44000,00 грн. та за кредитним договором №1021418199 від 13.03.2023 року з надання останній кредитних коштів в сумі 55130,00 грн.
З поданих представником позивача до позову розрахунків заборгованості вбачається, що за кредитним договором №2001560014601 від 24.02.2020 року у відповідача з підстав неналежного виконання своїх обов'язків за вказаним кредитним договором, станом на 09.04.2025 року, утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 79346,94 грн., заборгованість за кредитним договором №1002108149301 від 29.09.2022 року, яка станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі складає 61004,79 грн., а також заборгованість за кредитним договором №1021418199 від 13.03.2023 року, яка станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі складає 105118,51 грн.
Загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, станом на 09.04.2025 року становить - 245470,24 грн.
Вказані розрахунки боргу є зрозумілими та доступними, в тому числі містять усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу.
Відповідачкою не надано до суду жодних доказів на підтвердження пред'явлення АТ «ПУМБ» жодних претензій щодо умов взятих в кредит грошових коштів.
При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
На підставі вищевикладеного, суд вважає достатніми докази, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачкою кредитного договору №2001560014601 від 24.02.2020 року, кредитного договору №1002108149301 від 29.09.2022 року та кредитного договору №1021418199 від 13.03.2023 року, умови яких належним чином виконані Банком.
Ухвалюючи рішення суду по даній справі, судом враховується, що відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ПУМБ» підлягають задоволенню, стягненню з відповідачки, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №2001560014601 від 24.02.2020 року, кредитного договору №1002108149301 від 29.09.2022 року та кредитного договору №1021418199 від 13.03.2023 року, підлягає на користь позивача заборгованість за вказаними кредитними договорами, яка станом на 09.04.2025 року становить у загальному розмірі 245470 гривень 24 копійки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору - 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України,ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість: за кредитним договором №2001560014601 від 24.02.2020 року, станом на 09.04.2025 року, у загальному розмірі 79346 (сімдесят дев'ять тисяч триста сорок шість) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 40534 (сорок тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 27 (двадцять сім) копійок; заборгованості за відсотками - 38812 (тридцять вісім тисяч вісімсот дванадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, за кредитним договором №1002108149301 від 29.09.2022 року, станом на 09.04.2025 року, у загальному розмірі 61004 (шістдесят одна тисяча чотири) гривні 79 (сімдесят дев'ять) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 31149 (тридцять одна тисяча сто сорок дев'ять) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок; заборгованості за відсотками - 06 (шість) гривень 04 (чотири) копійки; заборгованості за комісією - 29848 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок та за кредитним договором №1021418199 від 13.03.2023 року станом на 09.04.2025 року, у загальному розмірі 105118 (сто п'ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 51 (п'ятдесят одна) копійка, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 50536 (п'ятдесят тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки; заборгованості за відсотками - 09 (дев'ять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок; заборгованості за комісією - 54572 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 99 (дев'яносто дев'ять) копійок, що в загальній сумі складає 245470 (двісті сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривені 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко