Справа № 947/26962/25
Провадження № 3/947/3604/25
01.12.2025 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю адвоката Боличевського С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №386574 від 09.07.2025 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України,
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 386574 від 09.07.2025 року, 09.07.2025 року о 18:50 годин на вул. Львівська, 36-А в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Citroen С3 державний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.13.1 «Правил дорожнього руху України», здійснила маневр перестроювання та об'їзду автомобіля, який рухався заднім ходом, не впевнилась в безпеці даного маневру, не витримала безпечний боковий інтервал та скоїла зіткнення з автомобілем Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, пам'ятка з ст. 268 КпАП України, роз'яснена, що підтверджується власноручним написом, свою вину не визнала, пояснила, що в той день вона дійсно керувала автомобілем Citroen С3 державний номер НОМЕР_1 , вона їхала прямо по вул. Львівській у бік моря, не робила ніякого маневру, водій автомобілю Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 став виїжджати заднім ходом, при цьому не ввімкнувши фари. Просила суд про закриття провадження відносно неї за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Боличевський С.П.. підтримав пояснення ОСОБА_1 , просив суд залучити відеозапис з місця ДТП та просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в той день він керував автомобілем Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 , сталося ДТП, відносно нього також було складено адміністративний протокол за ст.. 124 КУпАП, він вважає, що в його діях також склад адміністративного правопорушення, справа відносно нього вже розглянута.
Дослідивши надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 386574 від 09.07.2025 року, письмові пояснення, схему місця ДТП, де зафіксовано розміщення транспортних засобів та характер їх ушкоджень, відеозапис, суд приходить до висновку про відсутність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
У відповідності до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона, адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
За п.2.3.Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Схема ДТП підписана учасниками без зауважень.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 та відеозапису, остання, 09.07.2024 о 18 год. 50 хв., рухаючись прямо по дорозі, автомобілемCitroen С3 державний номер НОМЕР_1 по вул. Львівській в м. Одесі, в її автомобіль поступив удар автомобілем марки Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який почав рух заднім ходом.
В матеріалах справи також наявна відеозапис з камер зовнішнього спостереження, на якій зафіксовані обставини ДТП, яка сталася 09.07.2025 року за участю автомобілів Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 таCitroen С3 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ..
При цьому, суд зауважує, що відеозапис руху транспортних засобів і ДТП є об'єктивними доказами у справі, які відображають дійсні обставини справи,та підтверджують, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля Toyota Corolla державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , мав об'єктивну можливість спостерігати та не допустити зіткнення.
При цьому справи за ст.124 КУпАП підпадають під дію кримінального аспекту ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що гарантує право на справедливий суд. Не вдаючись в деталі, одразу можна зробити висновок, що розслідування в цій справі не можна вважати незалежним і ефективним. Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви суд тлумачить на користь особи, яку притягають до відповідальності, тобто ОСОБА_1 .
Проаналізувавши надані матеріали, суд робить висновок, що об'єктивних доказів вини водія ОСОБА_1 в настанні ДТП та в порушенні вимог п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», немає. Отже,в діях ОСОБА_1 відсутня вина, яка відповідно до ст.124 КУпАП є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Відповідно до ст. 2 Кодексу про Адміністративні правопорушення України положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України. Застосовуючи аналогію права суд констатує, що частинами другою та четвертою статті 17 КПК, передбачають: «Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Відповідно до ст.62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г. В. Войтов