Справа № 496/7523/25
Провадження № 2/496/4033/25
01 грудня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання ухвали.
На адресу Біляївського районного суду Одеської області 01.12.2025 року надійшла заява адвоката Середи Н.О. в інтересах ОСОБА_1 на виконання вищевказаної ухвали суду та позовна заява.
Однак, оглянувши подану заяву вбачається, що представником позивача не в повному обсязі усунуто недоліки.
В ухвалі суду від 21.11.2025 року роз'яснено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. (п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України).
У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Ціна позову має визначатись на підставі підтвердженої ринкової вартості майна, яке є предметом позову. Без правильного визначення ціни позову, суд немає можливості встановити правильність сплати судового збору.
Проте, представник позивача у позовній заяві від 01.12.2025 року не вказала та не підтвердила ціну позову доказами, які визначають середню ринкову вартість майна, станом на дату звернення до суду з позовом та не доплатила судовий збір (у разі необхідності).
Представник позивача зазначила, що ціна позову не може бути визначена, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що позбавляє можливості здійснити оцінку майна.
Разом з тим, в ухвалі суду від 21.11.2025 року позивачу було роз'яснено, що при відсутності достовірних даних про ціну майна, яке є предметом позову, станом на час розгляду справи, позивачу щонайменше необхідно надати докази щодо ціни на майно (витяги з веб сайтів продажу аналогічного нерухомого майна, тощо), проте такі вимоги суду представником позивача не виконані та не обґрунтовано неможливість їх виконання.
Крім того, представником позивача не виконані інші вимоги суду, а саме: пункт 2 прохальної частини позову не містить адресу, за якою знаходиться спірна земельна ділянка; у пункті 3 прохальної частини позову не зазначено вулицю, на якій розташований спірний будинок; пункт 5 прохальної частини позову не містить даних про місцезнаходження ПП «Сапфір», його ідентифікуючі ознаки.
Таким чином, представником позивача виконані вимоги суду частково, а тому суд вбачає підстави для повернення позовної заяви, відповідно до ст. 185 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Повернення позовної заяви у відповідності до ст. 185 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із вказаним позовом.
Керуючись ст.ст. 185, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - вважати неподаною та повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Л. Пасечник