Справа № 461/9184/24 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/1521/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
31 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа - акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (далі - ТОВ ФК «Сонаті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 234498 грн. 84 коп..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.08.2018 року між акціонерним товариством (далі - АТ) «Ідея Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00204.004193628, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 74999 грн.
Свої зобов'язання за кредитним договором АТ «Ідея Банк» виконав, надавши відповідачу грошові кошти у вказаній сумі, однак, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 234498 грн. 84 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 74854 грн. 21 коп.; прострочена заборгованість за процентами - 60890 грн. 15 коп.; прострочена заборгованість за комісіями - 98754 грн. 48 коп.
25.07.2023 року АТ «Ідея Банк» відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ ФК «Сонаті» на підставі договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року.
Після відступлення права вимоги, відповідач не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості, тому її розмір не змінився.
Згідно облікової політики товариства, позивач після відступлення права вимоги не нараховував проценти та комісії по даному кредитному договору.
Зазначає, що відповідачу була направлена вимога про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати питання заборгованості, однак, вимога не була виконана, тому позивач вправі вимагати дострокового стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Сонаті» заборгованість за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року в розмірі 135744 грн. 36 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Сонаті» судовий збір у розмірі 1628 грн. 93 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що позовна заява ТОВ ФК «Сонаті» сформована в системі «Електронний суд» 14.11.2024 року, а отже, позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права за період з 14.11.2021 року по 09.08.2023 року (дата останнього платежу), клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявляв.
Звертає увагу, що суд першої інстанції, зважаючи на достатність документованих матеріалів, які містять вказівку на строки кредитних відносин та їх перебіг, розраховуючи розмір заборгованості за кредитним договором, здійснив відповідні обрахунки за весь період строку дії кредитного договору.
Додає, що наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову, проте, через процесуальні порушення суду першої інстанції вона була обмежена у праві на подання заяви про застосування строків позовної давності.
Вказує, що справу розглянуто у її відсутності і вона не була обізнана про наявність такого судового спору, жодних судових повідомлень або викликів не отримувала, в тому числі й судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи, лише 12.03.2025 року на її поштову адресу надійшло повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. від 07.03.2025 року №02-01/2443 про відкриття виконавчого провадження, зі змісту якого вона отримала часткову інформацію про видачу виконавчого документа Галицьким районним судом м. Львова.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Молнар Т.І. подала заяву про розгляд справи у відсутності їхньої сторони, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.10.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 31.10.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.08.2018 року між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00204.004193628, за умовами якого, банк надає кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74999 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями, що визначені договором.
Кредит надавався на 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний у п.1.14 договору (п.1.2. кредитного договору).
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%.
Відповідно до п.5.2 кредитного договору, цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У графіку щомісячних платежів за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року передбачено суму платежу за розрахунковий період, яким є один календарний місяць, що включає в себе розмір місячних платежів: на погашення суми кредиту, на погашення процентів за користування кредитом та на погашення плати за обслуговування кредиту.
25.07.2023 між ТОВ ФК «Сонаті» та АТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу №25/07, відповідно до якого до ТОВ ФК «Сонаті» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року, що підтверджується копією договору факторингу №25/07, витягом з додатку №1, яким є реєстр боржників №1.
06.08.2024 року ТОВ ФК «Сонаті» надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій вимагало протягом тридцяти днів з моменту направлення вимоги повернути заборгованість за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року в розмірі 234498 грн. 84 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 74854 грн. 21 коп., прострочена заборгованість за процентами - 60890 грн. 15 коп., прострочена заборгованість за комісіями - 98754 грн. 48 коп.
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року вбачається, що така станом на 27.07.2023 року становить 234498 грн. 84 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 74854 грн. 21 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 60890 грн. 15 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 98754 грн. 48 коп.
Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 09.08.2018 року по 25.07.2023 року підтверджується, що 09.08.2018 року на її банківський рахунок перераховано кошти в розмірі 74999 грн. за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року.
З цієї виписки також встановлено, що за період з 09.08.2018 року по 25.07.2023 року ОСОБА_1 сплатила 144 грн. 79 коп. на погашення тіла кредиту і 2758 грн. 88 коп. на погашення процентів.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором має кредитор, тобто особа, яка надала кредит (банк або фінансова установа) чи його правонаступник, якщо позичальник не виконав зобов'язання щодо повернення коштів та сплати процентів.
Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула. Водночас, відповідач не заперечувала як факт укладення кредитного договору №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року, так і факт отримання нею кредитних коштів та часткове виконання зобов'язань за кредитним договором. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
Перевіряючи доводи відповідача в частині того, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог, які стосуються заборгованості за період з 14.11.2021 року по 09.08.2023 року, оскільки згідно з п.5.5 кредитного договору позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання стоку погашення кожного чергового платежу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, §570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви №22083/93 і №22095/93, §51)).
Норма частини четвертої статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови в позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Спір виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором №Z06.00204.004193628 від 09.08.2018 року, який був укладений на строк 60 місяців, тобто до 09.08.2023 року.
До суду з позовом ТОВ ФК «Сонаті» звернулося 14.11.2024 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог, за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Як встановлено матеріалами справи, перебіг позовної давності до вимог, як зазначає позивач за період, які виникли до 14.11.2021 року, станом на 02 квітня 2020 року, не закінчився, оскільки був продовжений.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383, карантин закінчився 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року.
Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024, затвердженого Законом України №3684-ІХ від 08 травня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
При цьому, здійснена законодавцем прив'язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки їх заявлено в межах строку позовної давності, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто у відсутності відповідача, яка в свою чергу не була обізнана про наявність даного спору, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання. При цьому, суд в ухвалі вказав, що дана справа не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, окрім того, представник позивача просила суд проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 31 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич