"24" січня 2008 р. Справа № 10/89
м. Чернівці 12-00 год.
За позовом приватного підприємства “ХОРСЕС», м. Чернівці
до Вадул-Сіретської митниці
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень та акту перевірки
Суддя Т.І. Ковальчук
Секретар судового засідання -Нікуліца І.С.
Представники
Від позивача -Пазюк О.М., дов. від 16.07.2007 р.
Від відповідача -Остафійчук Л.А., начальник юридичного відділу, дов. № 27/11/1-7623 від 28.12.2007 р., Амаріца В.С., головний інспектор юридичного відділу, дов. № 27/11/1-7622, від 28.12.2007 р.
У засіданні приймали участь -прокурор Швець О.А.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень від 11.04.2007 р. № 03 та № 04 про визначення суми податкового зобов'язання відповідно з ввізного мита на суму 266703,64 грн. і податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, на суму 53340,75 грн., а також акту перевірки відповідача від 11.04.2007 р.
З урахуванням додаткових пояснень від 26.07.2007 р. (а.с.63) позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 17.04.2007 р. позивачем отримано податкові повідомлення № 03 та № 04 від 11.04.2007 р., яким позивачу визначено суми податкових зобов'язань з ввізного мита і податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, з тих підстав, що згідно з актом перевірки відповідача від 11.04.2007 р. сертифікати походження форми СТ-1 визнано недійсними, в ході апеляційного оскарження скарги позивача на податкові повідомлення залишені без задоволення;
- сертифікати походження форми СТ-1 на товар, що постачався позивачу відповідно до контракту з молдовським контрагентом, надані молдовської стороною і позивач не знав і не міг знати, що ці сертифікати можуть бути несправжніми, перевіряти їх справжність він не зобов'язаний і його вини у тому, що молдовському постачальнику надано не ті сертифікати, немає;
- під час митного оформлення товару, що ввозився, позивач надав усі необхідні відповідно до Митного кодексу України документи, тому в разі наявності у митного органу сумнівів щодо достовірності сертифікату останній може звернутися до відповідних органів з проханням про надання додаткових відомостей, однак фактично відповідач визнав сертифікати справжніми без додаткової перевірки, чим позбавив позивача можливості відмовитися від декларування товару і повернення його продавцю;
- у листопаді 2006 року відповідачем уже проводилася перевірка цих же сертифікатів, їх визнано справжніми і задоволено скаргу позивача про перегляд податкових повідомлень;
- відповідачем порушено строк розгляду скарги про перегляд податкових повідомлень від 11.04.2007 р., а тому скаргу слід вважати задоволеною.
Відповідач надав заперечення та додаткові пояснення (а.с. 18-23, 93-96), у яких позов не визнав з таких підстав:
- у ході проведеної перевірки установлено, що подані при митному оформленні товару сертифікати про походження товару форми СТ-1 № 0357120, № 0357121, № 0356141 та № 0356142, видані Торгово-промисловою палатою Республіки Молдова, є фальсифікованими, внаслідок чого позивач при ввезенні на територію України незаконно отримав пільги, які надаються на підставі двосторонньої Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю;
- завершення митного контролю не є перешкодою для проведення митним органом камеральної перевірки та самостійного визначення суми податкового зобов'язання;
- камеральною перевіркою 11.04.2007 р. виявлені недобори до Державного бюджету України з ввізного мита і податку на додану вартість в зв'язку з наданням недійсних сертифікатів про походження товарів форми СТ-1, про що складено акт і направлено позивачу податкові повідомлення № 03 та № 04, складені у відповідності до чинного законодавства та наданої компетенції;
- митне оформлення товару за поданими позивачем ВМД із сертифікатами не позбавляє митний орган права провести верифікацію поданих сертифікатів відповідно до законодавства;
- умови поставки товару не мають значення для визначення ставок та бази оподаткування митом, відповідальність за правильність і достовірність поданих митному органу документів несе декларант.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, представники відповідача позов не визнали, прокурор просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін і думку прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі контракту № 07 від 03.08.2005 р., укладеного між молдовською фірмою SC “Taix-Prim» SRL та приватним підприємство “Хорсес», останній відповідно до вантажно-митних декларацій № 404020014/6/004302, № 404020014/6/004303, № 404020014/6/004304, та № 404020014/6/005760 ввіз на митну територію України товар - яблука сорту “Джонатан» та персики свіжі з пред'явленням сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 № 0357120 від 31.05.2006 р., № 0357121 від 31.05.2006 р., № 0356141 від 31.05.2006 р. та № 0356142 від 27.07.2006 р. (а.с. 14-17, 27-32).
З вантажно-митних декларацій видно, що позивач отримав пільги зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість з товарів, увезених на митну територію України, у відповідності до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю (графи 44, 47 ВМД, а.с. 25, 27, 29, 31, 52-60).
Разом з тим, у ході перевірок, проведених митними органами України, з'ясувалося, що пред'явлені позивачем сертифікати про походження товарів форми СТ-1 є фальсифікованими, оскільки Торгово-промисловою палатою Республіки Молдова сертифікати про походження товарів форми СТ-1 за зазначеними вище номерами видавалися іншим суб'єктам на інший товар та за іншими датами (а.с. 33-39, 40-43).
За результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті рішення від 10.04.2007 р. №№ 1, 2, 3, 4, якими визнано недійсними пред'явлені ПП “Хорсес» сертифікати про походження товару форми СТ-1 відповідно № 0357121 від 31.05.2006 р., № 0357120 від 31.05.2006 р., № 0356141 від 31.05.2006 р. та № 0356142 від 27.07.2006 р. (а.с. 48-51).
11.04.2007 р. відповідачем проведено камеральну перевірку, в ході якої установлено, що в результаті подання ПП “Хорсес» сертифікатів походження товарів форми СТ-1, які визнано недійсними, недобори до Державного бюджету складають по ввізному миту 254003,47 грн., по податку на додану вартість -50800,71 грн. (а.с. 46,47).
11.04.2007 р. відповідачем направлено ПП “Хорсес» податкове повідомлення форми “Р» № 03, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем “ввізне мито» на суму 254003,47 грн. основного платежу та 12700,17 грн. штрафних санкцій, і податкове повідомлення форми “Р» № 04, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість товарів, увезених на територію України» на суму 50800,71 грн. та 2540,04 грн. штрафних санкцій (а.с. 6). За результатами апеляційного оскарження зазначені податкові повідомлення залишені без змін, порушень установленого законом порядку розгляду скарг позивача суд не встановив (а.с. 7-13, 84-86, 100-112).
Згідно з п 3.1.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.
Відповідно до п. 4.3 ст. 4 цього Закону базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Ст. 4 Закону України “Про Єдиний митний тариф» установлено, що товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається Законом України “Про Митний тариф України».
У відповідності до ст. 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю від 29.08.1995 р. договірні Сторони не застосовують мита, податки і збори, що мають еквівалентну дію на експорт і/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.
Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках угод про вільну торгівлю визначено положеннями Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 20.11.2000 р., які підлягають застосуванню щодо товару, який ввозився ПП “Хорсес» за ВМД № 404020014/6/004302, № 404020014/6/004303, № 404020014/6/004304, та № 404020014/6/005760. Відповідно до п. 10 цих Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній країні-Учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1004 р., яка підписана в тому числі Україною та Республікою Молдова, є необхідним подання митним органам країни ввозу сертифікату про походження товару форми СТ-1, який надається разом з вантажною митною декларацією та іншими документами, необхідними для проведення митного оформлення.
Згідно з п. 16 цих Правил та ст. 283 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності (бездоганності) сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.
Як вбачається з матеріалів справи, перший раз спірні сертифікати стали предметом перевірки, яка проводилася протягом серпня-листопада 2006 р. і за результатами якої сертифікати були визнані дійсними (а.с. 33, 64, 65). Однак такі рішення були прийняті на підставі сфальсифікованих листів Торгово-промислової палати Республіки Молдова від 06.10. 2006 р. № 07/03-639 та від 26.10.2006 р. № 07/02-792, про що ТПП Республіки Молдова повідомила Державну Митну Службу України листом від 07.03.2007 р. № 07/05-99 (а.с. 40-45).
Відтак, у відповідності до п. 7 Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.10.2003 р. № 683, у відповідача були підстави для проведення повторної перевірки поданих позивачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № 0357121 від 31.05.2006 р., № 0357120 від 31.05.2006 р., № 0356141 від 31.05.2006 р. та № 0356142 від 27.07.2006 р. Завершення митного оформлення ввезеного позивачем товару також не позбавляло відповідача права провести перевірку достовірності сертифікатів про походження товару (ст.ст 85, 276, 282, 284 Митного кодексу України).
Суд не приймає посилань позивача на те, що за умовами поставки товару згідно з контрактом № 07 від 03.08.2005 р. обов'язок щодо митного очищення товару покладався на постачальника, а позивач не зобов'язаний перевіряти достовірність наданих останнім документів.
Порядок справляння і ставки ввізного мита, а також сплата податку на додану вартість з товарів, увезених на митну територію України, не пов'язується з умовами поставки, визначеними згідно з Правилами ІНКОТЕРМС.
Обов'язок надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур, та відповідальність за їх достовірність, покладається на декларанта, яким в даному випадку є позивач (ст.ст. 87, 88 МК України).
Згідно зі ст. 284 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками, відтак саме позивач незаконно отримав пільги зі сплати мита і ПДВ.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» податок на додану вартість і мито віднесені за загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон-2181).
Підпунктом 2.1.1 пункту 1 ст. 2 Закону-2181 визначено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;
Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Відповідно до пп. “в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону-2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. За своїм правовим статусом вантажно-митна декларація, яка подається митному органу, прирівнюється до податкової декларації щодо податків і зборів, які справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (ст.ст. 81, 85, 86 МК України).
Згідно зі ст. 6 Закону-2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Оскаржувані податкові повідомлення №№ 03 та 04 від 11.04.2007 р. цим вимогам відповідають.
Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 Закону-2181 визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Порушення цього положення Закону під час визначення суми штрафних санкцій відповідачем не допущено.
Відтак, за результатами розгляду справи суд встановив, що податкові повідомлення Вадул-Сіретської митниці від 11.04.2007 р. № 03 та № 04 про визначення податкових зобов'язань з ввізного мита і податку на додану вартість ПП “Хорсес» прийняті на законних підставах, з дотриманням наданої компетенції і відповідають чинному законодавству, тому вимоги позивача про визнання їх нечинними і скасування задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про скасування акту перевірки Вадул-Сіретської митниці від 11.04.2007 р. суд зазначає, що акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, а також породжує права і обов'язки суб'єктів, яким цей акт адресовано.
Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених у ході перевірки фактів не є актом державного органу в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст. 86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в адміністративному процесі, тому в цій частині провадження у справі належить закрити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні вимог про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення Вадул-Сіретської митниці від 11.04.2007 р. № 03 відмовити.
2. У задоволенні вимог про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення Вадул-Сіретської митниці від 11.04.2007 р. № 04 відмовити.
3. В частині позовних вимог про скасування акту перевірки Вадул-Сіретської митниці від 11.04.2007 р. провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
За згодою учасників судового розгляду в судовому засіданні 24.01.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанова підписана 26.01.2008 року.
Суддя Т.І. Ковальчук