Справа № 466/5752/25
Провадження № 3/466/1937/25
15 вересня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТОВ "ПАТРИАКОМ" проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-
ОСОБА_1 , будучи на посаді головного бухгалтера ТОВ "ПАТРИАКОМ", порушила порядок ведення податкового обліку, а саме: порушення п. 5, п. 6, п. 7, п. 9 П(С)БО 16 "Витрати", п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. п. 140.4.2, п. 140.4, ст. 140 ПКУ від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 1 885 062 грн., у тому числі за три квартали 2022 року у сумі 1 885 062 грн.;п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 18 Декларації), на загальну суму 377 012 грн., в тому числі червень 2019 р., на суму 10 608 грн., серпень 2019 р., на суму 130 928 грн., вересень 2019 р.,на суму 47 127 грн., жовтень 2019 р., на суму 86 206 грн., листопад 2019 р., на суму 102 143 грн., чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
ОСОБА_2 на розгляд матеріалів до суду не прибула.
08 липня 2025 року (вх. №20420) представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Кобрин Людмила Олександрівна, через канцелярію суду подала клопотання про закриття провадження у справі. Зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення належно не зазначено суті порушення, а саме не вказано, які конкретно порушення ведення податкового обліку допущено головним бухгалтером ТОВ "Патриаком". Протокол не відображає ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вчинені саме головним бухгалтером ОСОБА_1 , у ньому не викладено конкретно які дії чи бездіяльність по порушенню ведення податкового обліку вчинила саме ОСОБА_1 як посадова особа. Також вказала, що ТОВ "Патриаком" не визнає порушення податкового законодавства та подало свої заперечення на Акт податкової перевірки. Результати розгляду заперечень на податкові повідомлення-рішення наразі відсутні. Триває процедура оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, щодо допущених підприємством порушень вимог податкового законодавства, виявлених в ході перевірки ведення податкового обліку. Висновки ГУ ДПС у Львівській області, викладені в Акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях не є остаточними, на даний час перевіряються контролюючим органом та можуть бути переглянуті та скасовані. Просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стаття 1 КУпАП вказує, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїізаконів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом диспозиції ч.1ст.163-1 КУпАП - об'єктивна сторона правопорушення полягає в відсутності податкового обліку, порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.
Об'єктивною стороною правопорушення передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є, в тому числі, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Таке правопорушення є формою активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ "Патриаком", порушила порядок ведення податкового обліку, а саме: порушення п. 5, п. 6, п. 7, п. 9 П(С)БО 16 "Витрати", п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. п. 140.4.2, п. 140.4, ст. 140 ПКУ від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 1 885 062 грн., у тому числі за три квартали 2022 року у сумі 1 885 062 грн.;п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 18 Декларації), на загальну суму 377 012 грн., в тому числі червень 2019 р., на суму 10 608 грн., серпень 2019 р., на суму 130 928 грн., вересень 2019 р.,на суму 47 127 грн., жовтень 2019 р., на суму 86 206 грн., листопад 2019 р., на суму 102 143 грн. Відтак, ОСОБА_1 скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Водночас, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , не вказана суть вчиненого правопорушення та конкретні дії останньої, як головного бухгалтера, які призвели до зазначених у цьому протоколі порушень.
Між тим, матеріали справи не містять наказу чи рішення про призначення на посаду ОСОБА_1 , як головного бухгалтера ТОВ "Патриаком", посадових обов'язків останньої не додано.
Окрім того, ані з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ані з матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою, у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В своєму рішенні, Європейський суд з прав людини, у справі "Малофеєв проти Росії", вказав, якщо в протоколі адміністративного правопорушення не відображено всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, або відшукувати докази на користь обвинувачення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суддя позбавлений процесуальної можливості усувати допущені посадовою особою ДПС недоліки, змінювати обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і як наслідок, дійти висновку про наявність у діях особи складу та події адміністративного правопорушення.
Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить викладення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Конкретність зазначення суті адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 12.06.2025 №26231/13-01-07-05/33880611.
Будь-яких інших доказів, окрім акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Проте, наданий суду акт від 12.06.2025 №26231/13-01-07-05/33880611, не є беззаперечним доказом наявності вини особи, яка притягається до відповідальності, оскільки у відповідності вимог ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Між тим, суд повинен безпосередньо встановити факт порушення податкового обліку для підтвердження чи спростування наявності в діях особи адміністративного правопорушення.
Більше того, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
Однак, узгодженого податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять, а тому податковим органом не доведено порушення вимог законодавства за наведених у протоколі обставин.
Дана правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного суду від 13.07.2022 у справі №466/434/22 та зазначено, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 13 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 року за №1619/10/13-09, постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №810/4090/14 (провадження №К/9901/6515/18), від 12 липня 2019 року у справі 810/839/15 (провадження №К/9901/5748/18), від 21 травня 2019 року у справі № 826/1867/15 (провадження №К/9901/9498/18).
Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, та беручи до уваги, те що закон передбачає, що суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення у межах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин і не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення. В сукупності з тим, що з матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії/бездіяльність вчинені ОСОБА_1 , у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суддя доходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення за вищевказаною нормою законодавства.
За таких обставин вважаю, що провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кобрин Людмили Олександрівни - задовольнити.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, за ознаками ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, щодо ОСОБА_3 , - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя Г. Б. Білінська