Справа № 465/10534/24
02 грудня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Пилипців О.-І.І.
справа №465/10534/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі №465/10534/24 таким, що не підлягає виконанню
03.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про визнання виконавчого листа у справі №465/10534/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором №Z76.00205.007287030 від 17.12.2020 в розмірі 62092,76грн., таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог заяви зазначив, що Шевченківським районним судом м.Львова було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором №Z76.00205.007287030 від 17.12.2020 в розмірі 62092,76грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року. Однак виконавче провадження не зупинено. Враховуючи вищенаведене, просить заяву задовольнити.
Заявник подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися в установленому законом порядку.
Відповідно до частини третьої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України), неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, тому суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності учасників справи.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Отже, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
З огляду на зміст вказаних норм, Верховний Суд надав роз'яснення у тексті своєї постанови від 16 січня 2018 року у справі справа №755/15479/14-ц, що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2025 року у справі №465/10534/24, позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором №Z76.00205.007287030 від 17.12.2020 в розмірі 62092,76грн. (шістдесят дві тисячі дев'яносто дві гривні сімдесят шість копійок) та 2422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) сплаченого позивачем судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 року, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року. Зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року.
Так, судом встановлено, що процес оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року досі триває, апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском строку на апеляційне оскарження та рішення суду по справі №465/10534/24 не скасовано.
Крім того, апеляційним судом зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року.
Відтак, наявність відкритого апеляційного провадження, в силу вищевказаних норм Закону, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Порядок виконання судових рішень визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є передчасною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 260, 353, 354, 431, 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі №465/10534/24 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Текст ухвали складено та підписано 02.12.2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук