Справа № 333/8887/25
03 грудня 2025 року, суддя Залізничного районного суду м. Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, покликаючись на те, що з 22 серпня 1998 року, вони перебувають у шлюбі з відповідачем. Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Подальше сумісне життя і збереження сім'ї вважає неможливим, відтак, просить позовні вимоги задовільнити.
Відповідачем було подано до суду заяву про визнання позову в повному обсязі, просила суд шлюб розірвати.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
27 листопада 2025 року, відповідачем було подано заяву про визнання позовних вимог.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 104-105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України.
Ст. 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом беззаперечно встановлено, що сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача.
Крім того, задовольняючи позов суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, суд вважає, що сім'я розпалася остаточно, розлад носить стійкий і тривалий характер, збереження сім'ї неможливе, дальніше перебування у шлюбі недоцільне і веде до загострення взаємовідносин, шлюб існує формально, а тому його слід розірвати.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє повне ствердження, а тому підлягають до задоволення.
Оскільки в даній справі має місце визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, тому, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить суму 605,60 грн.
Із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в частині, за винятком повернутої із державного бюджету суми судового збору, - в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / та ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 /, зареєстрований 22 серпня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області, актовий запис № 598.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 / шістсот п'ять гривень / гривень 60 копійок.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 605 / шістсот п'ять гривень / гривень 60 копійок судового збору.
Після розірвання шлюбу, залишити ОСОБА_3 дошлюбне прізвище,- ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Залізничного районного суду міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.І. Ліуш