Справа № 462/9526/25
про повернення позовної заяви
02 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представниця позивача Кудіна А. В. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 08.12.2024 року № 73625188 у розмірі 18 840,00 грн. та понесені судові витрати.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла висновку, що така підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно із п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).
Як вбачається із позовної заяви така подана до суду 01.12.2025 року та підписана представником позивача Кудіною А. В. До матеріалів справи долучено копію довіреності від 05.12.2024 року, видану Генеральним директором Ревуновим Р. О., протокол № 41 Загальних зборів Засновників від 26.06.2014 року, наказ про призначення на посаду генерального директора Ревунова Р. О. № ФК125-к від 02.07.2014 року однак, підтверджуючих документів, що вказана довіреність видана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, суду не надано, оскільки долучені до матеріалів справи виписка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформовані станом на 11.02.2021 року та 11.10.2024 року, відповідно.
Також, до матеріалів справи долучено довіреність у порядку передоручення від 11.10.2024 року, згідно якої Теплюк Л. В., яка діє на підставі довіреності від 11.10.2024 року у порядку передоручення від 11.10.2024 року, уповноважила, в порядку передоручення, Кудіну А. В. представляти інтереси ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судах України з усіма правами, які надано законом стороні в справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Крім цього, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 року по справі № 303/4297/20 (провадження №14-105цс21) зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11, від 28 лютого 2024 року у справі № 604/649/23, від 12 березня 2024 року у справі № 296/1646/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 536/1267/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 по справі № 910/16580/23 конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, дійшовши висновку про те, що крім керівника і члена виконавчого органу, особами, через яких можливе самопредставництво, можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
У постанові від 07.09.2023 року у справі № 320/508/23 Верховний Суд погодився з позицією про те, що витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належним доказом наявності в особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва та при вирішенні питання про достатність документів на підтвердження діяти в порядку самопредставництва досліджував посадову інструкцію особи, що підписала процесуальний документ.
Суд наголошує, що за змістом ч. 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України, представництво юридичної особи може здійснюватися або в порядку самопредставництва, або ж адвокатом, незалежно від того, малозначною є справа чи ні, оскільки інше тлумачення цих норм суперечило б змісту інституту представництва юридичної особи, і в такому разі інтереси юридичної особи, не зважаючи на імперативні приписи ч. 3 ст. 58 ЦПК України разом з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, могла би представляти будь-яка фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність з наданням лише довіреності. Натомість, можливість представляти інтереси юридичної особи будь-якою фізичною особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність, на підставі лише довіреності (не як адвоката), або ж в порядку самопредставництва тільки на підставі довіреності, суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 та вказаним приписам ЦПК України.
Також, необхідність підтвердження повноважень діяти від імені позивача за правилами самопредставництва наведеними документами підтверджена сталою практикою Верховного Суду (ухвала від 23.05.2024 в справі № 205/12147/23, ухвала від 17.12.2024 в справі № 2-2819/10, ухвала від 31.03.2025 в справі №727/4375/24 тощо).
Відтак, до матеріалів справи не додано належних документів, що підтверджують повноваження Кудіної А. В. діяти від імені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» саме у порядку самопредставництва на підставі закону, статуту, положення чи трудового договору (контракту), зокрема відсутні посадова інструкція, контракт або інші документи, які визначають обсяг її повноважень.
Крім цього, суддя вважає за необхідне також зазначити, що з врахуванням того, що представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд», належним підтвердженням, що повноваження від імені юридичної особи видані за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, зокрема, може бути витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований станом на день звернення.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України суддя,
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: Постигач О. Б.