Дата документу 02.12.2025
Справа № 331/5881/25
Провадження № 2-а/334/140/25
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Коломаренко К.А., розглянувши в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
12 листопада 2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, на підставі ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2025 року про направлення справи за підсудністю, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана за підписом представника - адвоката Сухенко Ю.М. (діє на підставі Ордеру серії АР №1266792 від 23.09.2025 року), до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Стефоглова Володимира Івановича серії ЕНА №5780630 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
В позові посилається на те, що постановою серії ЕНА №5780630 поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Стефоглова Володимира Івановича ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 22.09.2025 року о 14:46:35 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом на трасі Н11 260 км. Рухався зі швидкістю 77 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29, обмеження шкидкості руху 50 км/год, швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCAM II LTI20/20 TC 8424 Бк 474675, 474071, чим порушив п. 12.9б ПДР України - перевищення водіями транспортних засобів обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Позивач не погоджується із зазначеною постановою з огляду на те, що справа була розглянута за лічені хвилини, що унеможливило повний та всебічний розгляд справи. До постанови не додані докази правопорушення, зокрема фото- чи відеофіксації. Крім того різниться на дві хвилини час фіксаціїї швидкості автомобіля, у відповіді на адвокатський запит - 14:44:56, а в оскаржуваній постанові - 14:46:35. На ділянці руху, де було зупинено автомобіль під керуванням позивача траса Н11 поблизу смт. Воскресенське при русі в напрямку з м. Миколаїв до м. Дніпро дозволена швидкість руху 110 км/год та має обмеження швидкості, що йде зі ступінчастим обмеженням швидкості на 20 км, починаючи з відмітки обмеження швидкості 90 км/год, далі 70 км/год та 50 км/год з розташуванням знаків на відстані 100-200 метрів один від одного. Відповідно, з урахуванням погрішностей в 2 хвилини, позивач міг рухатись в зоні дії іншого знаку обмеження швидкості 90км/год або 70 км/год. При фіксації правопорушення, за яке згідно постанови позивача притягнуто до відповідальності, представник Національної поліції тримав пристрій TruCam в руках, а не стаціонарно закріпленим способом, що безумовно створювало додаткову вібрацію вимірювача та могло давати похибку.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк подання заяв по суті спору, зобов'язано Департамент патрульної поліції протягом 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду з урахуванням вимог ст. 94 КАС України: справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова серії ЕНА № 5780630 від 22.09.2025 року, винесена поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Стефогловим Володимиром Івановичем.
Ухвалу суду разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено відповідачу.
19.11.2025 року засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обгрунтування заперечень, посилається на те, що під час несення служби 22.09.2025 поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Шайдою Оксаною Володимирівною разом з напарником поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Стефогловим Володимиром Івановичем, за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II серійний номер ТС008424 було виявлено порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР України). А саме, водій транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався по трасі Н-11, 260 км, Миколаївського району, Миколаївської області, зі швидкістю 77 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год, чим порушив п. 12.9.б ПДР України. Було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Співробітники поліції підійшли до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представилися, пояснили суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, попросили пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу поліцейського, та пред'явив посвідчення водія. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.9.б ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поліцейський Стефоглов В.І. виніс постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 340 (триста сорок) гривень, відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови та під підпис вручено копію оскаржуваного документу. Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу LTI 20/20 TruCam II застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження акту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі LTI 20/20 TruCam II, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим. Відповідно до листів ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 № 22-38/49, від 19.11.2024 № 22-38/70 та від 01.07.2025 № 22-38/30 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200км/год; ±1км/год в діапазоні від 201 до 320 км/год. На відеозаписі «Трукам» з приладу LTI 20/20 TruCam II серійний номер ТС008424 було зафіксовано порушення ПДР, а саме водій транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 77 (сімдесят сім) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 (двадцять сім) км/год. Після зупинки транспортного засобу водію було оголошено причину зупинки відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення була винесена безпосередньо на місці вчинення правопорушення, що, на його думку, є незаконним. Така позиція є необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству України, з огляду на те, що відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395: справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Стосовно невідповідності часу зупинки транспортного засобу та часу фіксації правопорушення, зазначають, що в п. 5 оскаржуваної постанови дійсно зазначений некоректний час вчинення правопорушення 14:46:35. Проте поліцейським було помилково здійснено описку, яка не впливає на суть справи, оскільки фабула постанови містить вірний опис обставин події та конкретне порушення, вчинене громадянином ОСОБА_1 місце перебування співробітників поліції, місце вчинення Позивачем правопорушення та місце розташування технічного приладу ТruСаm знаходились в одній локації, а саме: траса Н11, 260км, Миколаївського району, Миколаївської області, що зазначені в постанові та матеріалах справи. Дані вимірювання швидкості були отримані саме у визначеному місці, де здійснювались службові обов'язки співробітників поліції. Таким чином, фактичні обставини щодо місця події є узгодженими та взаємопов'язаними, що підтверджує належність і достовірність фіксації правопорушення. Просить відмовити в задоволенні позову.
10.06.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне. Час вчинення правопорушення зазначений в оскаржуваній постанові не відповідає часу зазначеному на пристрої для вимірювання швидкості. Місце вчиненого правопорушення, зазначене в постанові, не відповідає фактичному місцю на автодорозі H11. До Постанови не додано жодного доказу по справі. Заміри швидкості проведено у зоні дії знаків «90», «70», «50», що поступово знижують швидкість, де неможливе використання приладу TruCAM, через відсутність на всій протяжності ділянки однакового обмеження дозволеної швидкості. Відповідач сам зазначив, що інструкції щодо використання приладу TruCAM на ділянках дороги, де встановлені дорожні знаки, що поступово знижують дозволену швидкість, не існує. У зв?язку з цим працівники поліції не застосовують прилад TruCAM на таких ділянках. Заміри швидкості були проведені в зоні дії дорожніх знаків, що поступово знижують дозволену швидкість: 3.29 «90», «70» та «50». Таким чином, на відповідній ділянці можливий рух транспортного засобу в п?яти швидкісних режимах: 110, 90, 70, 50 та знову 110 км/год. Було зафіксовано рух транспортного засобу зі швидкістю 77 км/год, однак невідомо, у зоні дії якого саме знаку здійснено вимірювання. При цьому зазначає, що швидкість 77 км/год не є порушенням для чотирьох із п?яти можливих швидкісних режимів на ділянці дороги де проводився замір. Наголошує, що справу розглянуто за час, що унеможливлює прийняття обґрунтованого законного, повного та всебічного рішення, що порушує вимоги ст.ст. 245, 26 КУпАП.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, подані сторонами докази, доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч.1 ст.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно ч.1 п.1 ст.20КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 7КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, ст.9КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,речовими доказами,показаннями технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ч.1 ст.122КУпАП за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - передбачено накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.12.4ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №5780630 поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Стефоглова Володимира Івановича ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 22.09.2025 року о 14:46:35 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , на трасі Н11 260 км., рухався зі швидкістю 77 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29, обмеження шкидкості руху 50 км/год, швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCAM II LTI20/20 TC 8424 Бк 474675, 474071, чим порушив п. 12.9б ПДР України - перевищення водіями транспортних засобів обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач свою вину у вчиненому правопорушенні не визнає, вважає, що для притягнення його до відповідальності були відсутні будь-які правові підстави, оскільки відсутні належні та законні докази на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення.
Судом було досліджено роздруківку фото з приладу «Трукам ТС 008387» та відезапис, які додано представником відповідача до відзиву на позов, зі змісту яких вбачається, що обставини, викладені у постанові, відбувались 22.09.2025 року о 14:44:56 годині на трасі Н11 260 км, також зафіксовано транспортний засіб «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , та його швидкість 77 км/год., дистанція вимірювання 270,4 м.
На фотознімку та відеозаписі міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Стосовно тверджень позивача про розбіжність часу вчинення правопорушеннясуд вважає, що внесення інспектором в постанові неправильних даних, в тому числі, неправильного часу вчинення з різницею в дні хвилини, не спростовує порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, та є опискою, що в повній мірі стверджується матеріалами справи. Вказана описка не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення, оскільки перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32446, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15.11.2024 та чинного до 15.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM II LTI 20/20 № ТС008424», є придатним до застосування. Діапазон вимірювань швидкості від 2 до 320 км/год., максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +/- 2 км/год. в діапазоні від 2 до 200 км/год., та +/- 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Щодо доводів позивача про невірне зазначення місця вчинення порушення, суд звертає увагу, що приборами в автоматичному режимі згідно наданого скріншоту зафіксоване місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме траса Н11 260 км та відомості про швидкість руху, тому ставити під сумнів місце вчинення правопорушення підстави відсутні.
Наявність формальних неточностей не може бути підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо винуватість такої особи підтверджується сукупністю доказів по справі.
Крім того, як вбачається з наданої самим позивачем схеми ОДР автомобільної дороги загального користування державного значення Н11 Дніпро-Миколаїв (через м. Кривий Ріг) на ділянці км 260 + 000, місце розташування співробітників поліції і, відповідно, місце зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, знаходиться в зоні дії дорожнього знаку «3.29» з обмеженням швидкості руху до 50 км/год. А отже, саме з цією швидкістю мав рухатись водій. При цьому, доводи позивача щодо наявності розбіжностей в місці фіксації порушення ПДР в 1 км, в даному випадку не спростовує факту керування транспортним засобом позивачем зі швидкістю 77 км/год в зоні дії знаку «3.29» з обмеженням швидкості руху до 50 км/год, що і було зафіксовано співробітниками поліції.
Згідно ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч.1,2ст.77КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «OHalloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Відповідно ч.1,2 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно ч.3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Посилання позивача в позові на те, що дії інспектора поліції були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації «TruCam», який знаходився в руках працівника поліції, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач «ТruCam» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, крім основного, ручного режиму, вимірювач «ТruCam» також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Також, згідно ч.2 ст.8Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Враховуючи вказане положення, суд зазначає, що порядок експлуатації технічних приладів, зокрема, порядок здійснення відповідних вимірювань такими приладами, встановлюється саме експлуатаційними документами таких приладів.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у Постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі №522/4183/20, Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі №753/104/20; Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі №219/14834/19; Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі №404/4550/19; Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року по справі №425/3444/19; Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року по справі №9243/1340/19.
В судовому засіданні досліджено відеозапис події, доданий відповідачем до відзиву згідно якого на відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів о 14 год. 46 хв. зафіксовано момент зупинки транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Співробітники поліції підходять до транспортного засобу позивача, представляються, повідомляють про фото- та відеофіксацію відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», та про причину зупинки, пояснили суть правопорушення, вид та міру адміністративного стягнення за таке правопорушення. Водієві було пред'явлено вимогу надати посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу. Водій виконав законну вимогу поліцейського. Позивача було ознайомлено з доказами вчинення правопорушення демонструючи відео на приладі LTI 20/20 TruCam II серійний номер ТС008424. На відеозаписі з нагрудних відеореєстраторів о 14 год. 51 хв., зафіксовано початок розгляду справи, ознайомлення з правами особи, яку притягають до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, ст. 307, 308 КУпАП, а також складання постанови. Крім того, на вимогу Позивача було надано відеодокази перевищення швидкісного режиму за допомогою приладу TruCam. Жодних інших клопотань до співробітників поліції від водія не надходило. На відеозаписі з нагрудних о 14 год. 53 хв. зафіксовано як водія ознайомлюють зі змістом постанови, процедурою, строками оскарження постанови та вручають копію під підпис.
Таким чином, твердження позивача щодо досить швидкого розгляду справи на місці зупинки, що позбавило позивача права на повний та всебічний розгляд справи, а також щодо відсутності фото- відеофіксації до оскаржуваної постанови, спростовуються дослідженим відеозаписом, який додано відповідачем до відзиву.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, та досліджені докази, суд приходить висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП в повній мірі, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, застосування поліцейським лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II не суперечить правилам експлуатації даного приладу, а його показники є належним доказом у справі, тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена згідно норм законодавства, а стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. накладено в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин суд за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності прийшов до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення.
Згідно ч.1 ст.132КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідност.140 КАС України, у разі відмови в позові, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Коломаренко К. А.