Справа № 333/8674/25
Провадження № 2/317/1992/2025
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Нікітіна В.В.
за участі секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
До Запорізького районного суду Запорізької області з Комунарського районного суду міста Запоріжжя за підсудністю надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок» або «Позивач») до ОСОБА_1 (далі - «Відповідачка») про стягнення боргу за договором позики на умовах фінансового кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
22 січня 2022 року між сторонами у справі було укладено договір № 3355705028-592351 в електронній формі про надання коштів у позику. Цим договором позивач надав відповідачці кредит на суму 13 000 гривень строком на 30 діб (далі за текстом - Договір). В цей же день ТОВ «Кошельок» надав ОСОБА_1 кредитні кошти.
Станом на момент подання позову відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 41 743,00 гривень:
13 000 гривень - заборгованість за кредитом;
28 743 гривні - заборгованість з процентів за користування кредитом;
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка до суду не з'явилась, хоча своєчасно та належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до умов кредитного договору № 3355705028-592351 від 22 січня 2022 року ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в розмірі 13 000 гривень строком на 30 діб. Вказаний договір підписано в електронній формі.
Як вбачається з листа МТБ Банк від 15 липня 2025 року, на банківську картку відповідачки 22 січня 2022 року була перерахована сума коштів в розмірі 13 000 гривень.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача суми основного боргу.
Окрім суми основного боргу позивачем в даній справі заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 28 743 гривні 00 копійок.
Згідно до п. 3.3 Договору сторони погодились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього Договору.
Як вбачається з наданого позивачем графіку розрахунків, сторонами узгоджено проценти в розмірі 0,77 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом до 20 лютого 2022 року включно (23,10 % від суми кредиту за весь період кредитування), що становить 3003,00 гривні. Це ж зазначено в п. 3.4 та п. 1.3.2 Договору.
Стосовно стягнення процентів за період з 21 лютого 2022 року по 21 травня 2022 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору строк кредитування встановлений до 20 лютого 2022 року включно. Зі спливом цього строку, тобто - з 21 лютого 2022 року, відповідач була зобов'язана повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі (зокрема - п.п. 2.1, 2.3).
Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.
Таким чином, нарахування процентів за період з 21 лютого до 21 травня 2022 року є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку кредитування. Позивач має право стягнути з відповідачки суми, визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто - 3 % річних та інфляційні нарахування.
Доводи позивача, наведені в позовній заяві, вказаних висновків не спростовують. Крім того, суд вважає помилковим посилання позивача на п. 3.6 Договору як на підставу для нарахування процентів за договором поза межами строку кредитування, оскільки цим пунктом встановлено як відкладальну таку обставину, яка не є нею в розумінні приписів статті 212 ЦК України (факт користування кредитом після закінчення строку кредитування).
Позивачем до стягнення заявлено також суму витрат на правову допомогу, які позивач поніс при розгляді справи, в розмірі 10 000 гривень. Ця правова допомога була надана Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», про що свідчить договір від 12 лютого 2025 року та документи, які підтверджують обсяг виконаних робіт та сплату зазначеної суми.
Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-а, ЄДРПОУ: 40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором позики в розмірі 16 003 (шістнадцять тисяч три) гривні 00 копійок, з яких: борг за тілом кредиту - 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, проценти - 3 003 (три тисячі три) гривні 00 копійок.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 928 (дев'ятсот двадцять вісім) гривень 67 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 3 833 (три тисячі вісімсот тридцять три) гривні 70 копійок витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Нікітін