Справа № 314/2940/25
Провадження № 2/314/1610/2025
(заочне)
02.12.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
секретар судового засідання Дерко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ ««ВІН ФІНАНС» звернулося до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на наступне.
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. 25.10.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 380564. Відповідно до індивідуальної частини договору № 380564 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 380564 від 25.10.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 21557,50 грн., а саме :
· Сума основного боргу - 5250,00 грн.
· Сума боргу за процентами - 2835,00 грн.
· Сума боргу за пенею і штрафами - 13472,50 грн.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту позичальник погоджується, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.512 та 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
Позичальник своїх, зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 08.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини:
З матеріалів справи судом встановлено, що 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. 25.10.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 380564. Відповідно до індивідуальної частини договору № 380564 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 380564 від 25.10.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 21557,50 грн., а саме :
· Сума основного боргу - 5250,00 грн.
·Сума боргу за процентами - 2835,00 грн.
· Сума боргу за пенею і штрафами - 13472,50 грн.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту позичальник погоджується, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.512 та 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
Всього штрафних санкцій: 1 941,95 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 1097 днів 21 557,50 (сума боргу) + 8 903,34 (інфляційне збільшення) + 1 941,95 (штрафні санкціі) = 32 402,79 грн.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 380564 від 25.10.2018 року - 21 557,50 грн.
Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 941,95 грн.
Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 8 903,34 грн. Разом заборгованість становить - 32 402,79 грн
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено кредитний договір, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит.
Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість.
Суд зауважує, що в силу ст.1054 ЦК України, п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитного договору застосовується презумпція оплатного правочину, тобто за користування грошовими коштами законодавством встановлена оплата у виді процентів.
Відповідачем до суду не надано доказів того, що правочин було укладено на умовах безоплатності, до суду не надано заперечень відносно наявності у правочину ознак нікчемності, до суду не надано контррозрахунку заборгованості та позиції відповідача відносно правовідносин між сторонами, їх тривалості, умов отримання грошових коштів, порядку користування грошовими коштами (кредитом) та сплатою відповідачем процентів за користування кредитом, обставин продовження правовідносин після спливу строку дії кредитної картки, підстав та умов отримання нових кредитних карток та їх використання, користуванням кредитом (кредитною лінією) та сплатою процентів за новими кредитними картками.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказане узгоджується з правовими висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року (справа № 589/3683/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц прописано, що стаття 625 ЦК визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У п.44 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15ц сформульовано правовий висновок про те, що приписист.625 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання.
Разом з тим, з 17 березня 2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за період з лютого 2022 по червень 2024, у зв'язку з тим, що, з урахуванням введеного воєнного стану 24.02.2022, нарахування інфляційних втрат та 3 % в порядку визначеному ст.625 ЦК України, є безпідставним.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відносно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано: договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та адвокатом Міньковської А.; додаткова угода до договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024; акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на суму 5000 грн.
Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 280-284, 293, 294 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 380564 від 25.10.2018 в розмірі 21 557,50 грн.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати у виді судового збору в розмірі (21 557,50/32 402,79 *2 422,41) 1 611,62 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі (21 557,50/ 32 402,79*5 000,00) 3326,49 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ Україна», адреса: Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822;
Відповідач: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
День складення повного судового рішення - 02.12.2025.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
02.12.2025