Справа №: 619/483/25 Головуючий 1 інстанції: Риков М.І.
Провадження №: 33/818/1920/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
26 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., з участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Савченка В.А. за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2025 року о 17:35 водій ОСОБА_1 по вул. Енергетична, буд. 6, в с-щі Солоницівка Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager на місці зупинки транспортного засобу, та прослідувати до медичного закладу охорони здоров'я на освідування відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/120, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 219334 від 12.01.2025, матеріалами відеозапису з нагрудної камери № 1113031965/120 працівника поліції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду; направленням ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 12.01.2025, у якому також зафіксовано відмову останнього від проходження огляду; довідкою старшого інспектора САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Гаврющенко Д. відповідно до якої, за даними ІКС «ІПНП» пошуку «ГСЦ посвідчення водія» - водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - статус виданий; відомостями, викладеними в рапорті працівника ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Ісаєнка М.І.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що особі не були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, не були повідомлені ознаки алкогольного сп'яніння. До того ж, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не відмовлялась від проходження огляду.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судове засідання прибули особа, що притягується до адміністративної відповідальності та її захисник.
В судовому засіданні останні підтримували доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга захисника задоволенню, а провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик поліцейських, посилаючись на усталену правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі 161/5372/17 від 29 квітня 2020 року, де Верховний Суд зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Згідно з даною правовою позицією працівник поліції не може бути свідком у справі, в якій сам складав матеріал про адміністративне правопорушення, оскільки він вважається зацікавленою особою, а його пояснення не можуть бути допустимими.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення прокурора до участі в даній справі, з огляду на те, що чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено участі прокурора в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за винятком випадків, зазначених у ст.ст. 7, 250 КУпАП. Тому проведення розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 130 КУпАП, без прокурора не є порушенням чинного законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Фігурка проти України» (№ 28232/22) також підтримав вказану позицію, зокрема зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання об'єктивного та суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 січня 2025 року о 17:35 водій ОСОБА_1 по вул. Енергетична, буд. 6, в с-щі Солоницівка Харківського району Харківської області, керував транспортним засобом марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager на місці зупинки транспортного засобу, та прослідувати до медичного закладу охорони здоров'я на освідування відмовився, що зафіксовано на бодікамеру № 1113031965/120, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозаписи, наявні в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
З наявних відеозаписів та інших матеріалів справи встановлено, що поліцейські, прибувши за викликом, піднялися до квартири особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Після спілкування вони повідомили йому про необхідність переставити транспортний засіб, оскільки той створював перешкоди.
Із відеозапису також убачається, що працівники поліції зафіксували у зазначеної особи ознаки алкогольного сп'яніння, про що прямо зазначали під час розмови з ним. Зокрема, вони вказували, що виявили ці ознаки ще у приміщенні квартири (фіксація на відео о 17:33:30).
Незважаючи на це, поліцейські звернулись безпосередньо до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з проханням переставити автомобіль на інше місце, та в подальшому спостерігали за його діями, а саме як особа сідає за кермо автомобіля та рушає, в цей момент не зробили останньому зауваження з приводу цього та не просили покликати іншу особу, що спростовує подальші твердження поліцейських про їх очікування, що це зробить інша особа.
Таким чином, саме на вимогу поліцейського прибрати автомобіль, громадянин змушений був сісти за кермо транспортного засобу та від'їхати на незначну відстань, після чого був зупинений тими ж працівниками поліції.
З огляду на досліджені апеляційним судом докази, керування вказаним транспортним засобом було вимушене, за вказівкою поліцейського забрати автомобіль з місця його стоянки. Доказів, які б спростували пояснення матеріали справи не містять.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство. Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
У рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок провокації (підбурювання) із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Апеляційний суд приходить до висновку, що поліцейські здійснили провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , зокрема вбачаючи в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, надали йому вказівку сісти за кермо та перемістити транспортний засіб в інше місце, після чого відразу зупинили та звинуватили його у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Такі їх дії були спрямовані не на усунення та припинення в майбутньому адміністративного правопорушення, як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки на вчинення дій з метою вчинення останнім адміністративного правопорушення та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295,296 КУпАП, суд -
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника - задовольнити.
Провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського Апеляційного суду О.М. Курило