Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/643/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.
Категорія - 122-2 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
28.11.2025 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153 гривень, а також стягнуто з нього в дохід держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок,
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29.06.2025 року о 17 годині 03 хвилин по автодорозі Йосипівка-Турія, керував мопедом Вайпер, без д.н.з., з порушенням правил дорожнього руху та на вимогу працівників поліції про зупинку подану світловим спеціальним сигналом червоного та синього кольору не виконав, чим порушив п. 2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить закрити провадження по справі відносно нього згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 122-2 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд позбавив його права захисту, не виконав вимоги заявлені у його письмовому клопотанні від 06.08.2025 року у повному обсязі.
Не взяв взагалі до уваги те, що він 11.07.2025 року звернувся із скаргою на дії та чотири постанови поліцейських, події 29.06.2025 року (і така подія від 29.06.2025 року озвучена лише у трьох постановах, подію від 01.07.2025 року, різними за часом керування ним ТЗ) до Начальника відділення поліції № 1 м. Мала Виска, Новоукраїнського районного управління поліції головного управління національної поліції в Кіровоградській області, останній відмовив йому у прийнятті вказаної скарги та рекомендував звернутися до нього через Укрпошту, що він і зробив 11.07.2025 року - рекомендований конверт за № 2620000034857 Укрпошти.
А також те, що не викликано і допитано у судових засіданнях справи працівника поліції який складав протокол по справі.
Крім вище викладеного, вказує на наступне щодо неправомірних дій поліцейських, зокрема поліцейським заборонено зупиняти транспортні засоби без законних підстав. Зупинка лише "для перевірки документів" є незаконною. Поліцейські мають право зупиняти транспортні засоби лише у випадках, передбачених законодавством. Ці випадки включають порушення правил дорожнього руху, ознаки несправності транспортного засобу, підозру у причетності до правопорушення, розшук автомобіля, необхідність опитування свідків або надання допомоги, а також у випадках, коли потрібне обмеження руху.
Зупинення транспортного засобу здійснюється виключно жезлом, а у виняткових випадках - жестом руки. При цьому поліцейський спочатку вказує на транспортний засіб, який повинен зупинитися, а потім - на місце, де йому слід зупинитися (п. 27.3. Наказу № 111 від 27.03.2009 р. «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС»). Законом (п. 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію») визначений вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб, а саме:
Зупиняти транспортні засоби в місцях, заборонених ПДР (крім залізничних переїздів), поліцейський має право лише у виключних випадках (достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, підозрюється у скоєнні злочину, залишив місце ДТП, створює аварійні ситуації іншим учасникам руху) (п. 12.11. Наказу 111).
На вимогу поліцейського зупинку варто здійснювати з дотриманням вимог ПДР (п. 2.4 ПДР). Якщо поліцейський не може назвати причину зупинки, його подальші дії є незаконні і ви не зобов'язані їх виконувати.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на його користь, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст.247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відео реєстратора та не допускає його розряджання.
Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відео реєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі (ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17)
Також Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а визначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Вважає, що за таких обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення, а справа на підставі п. 1 ст.247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене в режимі відео конференції за його клопотанням з Новомиргородським районним судом Кіровоградської області не з'явився.
28.11.2025 з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшло клопотання за авторства ОСОБА_1 , який просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи та призначити йому захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Кіровоградській області.
Проте, вказане клопотання ОСОБА_1 слід відхилити з тих підстав, що три рази розгляд справи відкладався за клопотанням останнього. З урахуванням часу перебування справи в апеляційному суді з 20.10.2025, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності мала достатньо часу для реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, зокрема ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі і звернутись до уповноваженого суб'єкту про призначення йому захисника за рахунок державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 недобросовісно використовує належні йому процесуальні права, зокрема, право на участь у судовому засіданні, та ухиляється від виконання процесуальних обов'язків, зокрема, шляхом неявки у судові засідання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 про час та місце апеляційного розгляду справи, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки зазначену вище поведінку особи, суд розцінює, як спосіб захисту з метою затягування строків розгляду справи та уникнення відповідальності.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення та подане ним клопотання, у судове засідання не з'явився, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч.6 ст. 294КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 378009 від 01.07.2025 року, копію постанови серія ЕНА № 5114793 від 01.07.2025 року, копію постанови серія ЕНА № 5114695 від 01.07.2025 року, ДВД- диском з відеозаписом подій.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 29.06.2025 року о 17 годині 03 хвилин по автодорозі Йосипівка-Турія, керував мопедом Вайпер, без д.н.з., з порушенням правил дорожнього руху та на вимогу працівників поліції про зупинку подану світловим спеціальним сигналом червоного та синього кольору не виконав, чим порушив п. 2.4 ПДР України.
Відеозапис долучений працівниками поліції об'єктивно підтверджує обставини зазначені у протоколі, зокрема з вказаного відеозапису убачається, що дійсно ОСОБА_1 керував мопедом Вайпер, без державного номерного знаку, відсутні мотошоломи у водія та пасажира, тобто керує з порушенням ПДР, при цьому на вимогу працівників поліції про зупинку подану світловим спеціальним сигналом червоного та синього кольору не виконує.
Вказані обставини також підтверджуються копіями постанов наявними у матеріалах справи, а саме: копією постанови серія ЕНА № 5114793 від 01.07.2025 року, копією постанови серія ЕНА № 5114695 від 01.07.2025 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 проте, що відеозапис наявний у матеріалах справи є не безперервним та переривається, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, не приймаються апеляційним судом до уваги, скільки ані Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ані Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки.
Згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо обставин правопорушення носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов'язку необґрунтовані.
Щодо доводів апелянта про незаконність його зупинки, то такі доводи також слід визнати безпідставними, оскільки з відеозапису убачається, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом без мотошолому, відсутній державний номерний знак на транспортному засобі, що є порушенням вимог п.п. 2.1 «а»,.2.3 «г» ПДР України, та є підставою для зупинки транспортного засобу у відповідності до п.1 ч.1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Доводи викладені в апеляційній скарзі суд оцінює критично, як спосіб уникнути відповідальності, оскільки вони суперечать дослідженим доказам у справі у своїй сукупності.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували доведеність його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП є безпідставними, так як спростовуються відомостями, що містять у матеріалах справи.
На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 при обставинах, встановлених постановою судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2025 року, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту та скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко